ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.10.2011 р.

N К-11813/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Черпіцької Л. Т., Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 р. у справі N 2а-3416/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці про визнання дій протиправними, встановила:

Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" заявлено позов до Криворізької митниці (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправними дій по відмові в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації N 19510 від 28.01.2008 р., а також про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000162 від 28.01.2008 р., виданої відповідачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 р., позов задоволений частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000162 від 28.01.2008 р., виданої Криворізькою митницею. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення судів вмотивовані тим, що діючим законодавством України з питань оподаткування не встановлено обов'язок платника податку надавати інформацію щодо пов'язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість. Перелік пов'язаних осіб у відношенні до платників-імпортерів не може бути визначений органами державної податкової служби, оскільки коло пов'язаних осіб може змінюватися. Діючим податковим законодавством з питань стягнення ПДВ не встановлений обов'язок платників податків, які видають податкові векселі на суму податкових зобов'язань з ПДВ, надавати документи, витребувані з інших органів державної виконавчої влади. Таким чином, вимоги митного органу про надання органами податкової служби довідок щодо погашення податкових векселів та довідок про пов'язаних осіб не передбачено нормативно-правовими актами. В картці відмови не було зазначено в якості підстави для відмови вимогу ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", тому пояснення відповідача з цього приводу не можуть вважатися належним доказом, а також належною підставою для ухвалення судового рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Криворізька митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Криворізької митниці підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2008 р. ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію, довідковий N 19510, з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату ПДВ при ввезенні товару було відстрочено шляхом видачі податкового векселю серії АА N 1001651 на суму ПДВ 597158,93 грн.

В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем було відмовлено, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 113020000/2008/000155 від 25.01.2008 р.

У якості підстави видачі картки відмови значиться порушення позивачем вимог абз. 4 ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз. 2 п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування картки відмови, посилалися на ті обставини, що позивачем при митному оформленні товару були подані необхідні документи, передбачені законодавством, а відповідачем не наведені причини відмови, оскільки у картці відмови відсутні посилання на вимогу ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", тому посилання відповідача на вказану норму закону судом визнані неналежними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.

Аналогічна норма міститься і в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104, відповідно до п. 3 якого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.

Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що видача податкового векселя у цьому випадку є відстроченням сплати податку на додану вартість.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" заборонено у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).

Норми Закону України "Про податок на додану вартість", які дозволяють особі надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість, є загальними щодо зазначених правовідносин.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо застосування вексельної форми розрахунків з податкових зобов'язань були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про податок на додану вартість" таЗакон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали порядок оплати податкового зобов'язання, в тому числі із застосуванням податкового векселя на суму податкового зобов'язання. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

На момент виникнення спірних відносин, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про податок на додану вартість" чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин положення  ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були діючими. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, дії відповідача по відмові у здійсненні митного оформлення товару із застосуванням векселя, тобто відстрочкою оплати податкових зобов'язань, та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час спірних правовідносин діяв відповідно до встановлених та діючих норм Закону.

Згідно наведеного, задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій необґрунтовано послалися на ті обставини, що у картці відмови відсутні посилання на вимогу ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, норма статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред'явлення податкового векселя і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні, отже погашення податку на додану вартість шляхом пред'явлення податкового векселя у 2008 році заборонена.

Колегія суддів не може погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо скасування картки відмови з тих підстав, що в ній відсутні посилання на ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 6 ст. 86 МК України відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

За змістом п. 1 Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року N 1227, картка відмови - це письмове повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України

На день прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару діяла ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що унеможливлювало виконання відповідачем дій по митному оформленню товару шляхом прийняття податкового векселя на суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 р. скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

В позові Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці про визнання протиправними дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали