ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.05.2010 р.

N К-1187/10

Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів: головуючого - Кравченко О. О., суддів - Розваляєвої Т. С., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Васильченко Н. В., при секретарі - Гутніченко А. М. (за участю представників: від позивача - Максимця О. Б., від третьої особи - Горголюк-Місюри О. С.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Одеса" до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", за участю третіх осіб - Одеської міської ради, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Одеса" (далі - ТОВ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", третіх осіб - Одеської міської ради, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради про визнання неправомірними дій щодо відмови у проведені реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, та зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на це майно. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 08.10.91 р. між ним та "Експериментальним виробничим інноваційним об'єднанням" був укладений договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що розташовані на аеродромі "Застава" за адресою м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22. Зазачені об'єкти нерухомості є власністю ТОВ, закріплені у його Статуті як статутний фонд, використовуються для господарської діяльності позивача. Договір купівлі-продажу був укладений між юридичними особами у письмовій формі, оскільки чинне на той час законодавство не вимагало обов'язкової нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомості. Позивач зазначив також, що неодноразово звертався до бюро технічної інвентаризації із заявою про державну реєстрацію права власності на будівлі та споруди, однак йому у цьому було відмовлено.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 р. позов задоволено частково. Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", зобов'язано зареєструвати право власності на об'єкти та споруди, а саме на аеровокзал, будівлю льотного загону, туалет теплий, комерційний склад, будівлю бухгалтерії, туалет, штабну будівлю, будинок дерев'яний збірний, лінійні майстерні, цех ремонту, будівлю складу ОМТС, будівлю автобази, будівлю техбригади, об'єкт Х-ІО (бомбосховище), КПП, док склад, док спецапаратури, док склад, трансформаторну підстанцію (2 будівлі),вертикальний бокс, північний привід, південний привід, механізований док, бензосклад, ВПП, перонний майданчик, під'їзну зовнішню дорогу, якірні стоянки, майданчик АТБ, дегазаційний майданчик, водопровідну мережу, які розташовані у м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22-г. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року залишено без змін. Суди виходили з того, що у позивача виникло право власності на спірне майно, яке має бути зареєстроване.

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Авіакомпанія "Одеса" просить залишити судові рішення без змін, вважаючи їх законними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які підтримали свої правові позиції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.10.91 р. між Експериментальним виробничим інноваційним об'єднанням (ЕПІО) та Авіакомпанією "Одеса" був укладений договір купівлі-продажу на будівлі та споруди на аеродромі "Застава". Передача даних об'єктів здійснена на підставі акта прийому-передачі, та 26.11.91 р. за платіжним дорученням на рахунок продавця перераховані кошти. (т. 1 а. с. 10 - 14).

18.06.97 р. Авіакомпанія "Одеса" була перереєстрована у Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Одеса". Будівлі та споруди, що були придбані за договором купівлі-продажу, увійшли до Статутного фонду ТОВ.

Справа за позовами прокурора до ЕПІО та ТОВ "Авіакомпанція Одеса" про визнання договору купівлі-продажу від 08.10.91 р. недійсним розглядалась судами неодноразово.

Так, рішенням арбітражного суду Одеської області від 07.09.92 р. біло відмовлено Приморському транспортному прокурору у позові до ЕПІО та Авіакомпанії "Одеса" про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Постановою Арбітражного суду Одеської області від 22.04.97 р., залишеною без змін постановою Вищого Арбітражного суду України від 11.09.97 р., в аналогічному позові ЕПІО до Авіакомпанії "Одеса" також відмовлено (т. 1 а. с. 15 - 18).

Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2008 р., якою були скасовані судові рішення попередніх інстанцій, про задоволення прозову прокурора, було констатовано, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази належності спірного майна на момент укладання угоди до об'єктів комунальної власності. Останнім судовим рішенням - постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. відмовлено у позовних вимогах прокурора м. Одеси в особі Одеської міської ради до ЕПІО та ТОВ "Авіакомпанія "Одеса" про визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості недійсним (т. 1 а. с. 47 - 51). Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 р. було відмовлено у перегляді вказаної постанови за заявою міської ради про перегляд за ново виявленими обставинами, а постанова залишена без змін. (т. 1 а. с. 52 - 55).

Реєстрація об'єктів нерухомості у бюро технічної ТОВ не була проведена.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2007 р. за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради було визнано право власності на об'єкти та споруди на аеродромі "Застава". На підставі цього рішення виконком Одеської міської ради видав міській раді свідоцтво про право власності на нежитлові об'єкти, розташовані на аеродромі "Застава". Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. вказане рішення було скасоване.

Судами також встановлено, що 06.04.2009 р. ТОВ зверталось до БТІ з письмовою заявою про проведення реєстрації об'єктів нерухомості, розташованих на аеродромі, на яку не отримало відповіді, рішення про відмову у реєстрації БТІ не приймалось.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції вказали, що право власності на спірні об'єкти нерухомості, що розташовані на аеродромі "Застава", було набутне позивачем на законних підставах. На момент укладання угоди купівлі-продажу закон - ст. 227 Цивільного кодексу України (в ред. 1963 р.) не вимагав дотримання для юридичних осіб її обов'язкової нотаріальної форми. Така вимога була обов'язковою у випадках, коли однією з сторін за угодою був громадянин. До набрання чинності новим ЦК України термін реєстрації права власності також не був встановленим.

Судова колегія відмічає, що відповідно до ст. 3 Закону України N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Судами було встановлено, що з моменту укладання угоди купівлі-продажу позивач не укладав будь-яких правочинів щодо спірного майна, а у порушення ст. 17 Закону N 1952-IV рішення за заявою ТОВ від 06.04.2009 р. про реєстрацію права власності або про відмову у реєстрації не приймалось, що і стало підставою для звернення позивача за судовим захистом.

Суди обґрунтовано визнали безпідставною відмову БТІ зареєструвати право власності на спірні об'єкти нерухомості за позивачем. БТІ посилалось на те, що таке право вже зареєстроване за міською радою, однак судове рішення, яке слугувало підставою для видачі свідоцтва про право власності міській раді, було скасоване судом вищестоящої інстанції як незаконне. При цьому судами вищестоящих інстанцій констатувалась відсутність будь-яких доказів належності спірного майна до об'єктів комунальної власності (т. 1 а. с. 42). Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 27 Закону N 1952-IV винесення судом відповідного рішення є підставою скасування проведеної державної реєстрації. Пунктом 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮ України від 07.02.2002 р. N 7/5, зареєстрованим у МЮ України від 18.02.2002 р. за N 157/6445. у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає вірним висновок судів, про те, що на час розгляду даної справи посилання відповідача на законність проведеної реєстрації об'єктів нерухомості за міською радою є таким, що позбавлено правового обгрунтування.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що договір купівлі-продажу від 08.10.91 р., укладений позивачем, діє і є правовстановлюючим документом позивача на спірне майно, а відтак має бути зареєстрованим.

Судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, з'ясований характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не знаходить.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строк, встановлений статтями 237 - 239 КАС України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали