ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ

ПОСТАНОВА

від 2 серпня 2011 року N 102

Київ

Про відмову в реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утворених на зборах громадян України, подання щодо реєстрації яких надійшли до Центральної виборчої комісії 18 липня та 1 серпня 2011 року

До Центральної виборчої комісії 18 липня та 1 серпня 2011 року надійшли подання щодо реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, які підписали:

Львівський міський голова А. Садовий, від 4 липня 2011 року N 1104/вих-1844;

секретар Дрогобицької міської ради Т. Метик (Львівська область), від 25 липня 2011 року N 3-28/6507.

Також до Центральної виборчої комісії разом із зазначеними поданнями надійшли документи проведених зборів громадян України щодо утворення відповідних ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Учасниками вказаних зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"Чи підтримуєте Ви заборону купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення і пов'язане у зв'язку з цим внесення відповідних змін до Земельного кодексу України?"

Здійснивши в межах своїх повноважень перевірку питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо його відповідності Конституції України та Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон), Центральна виборча комісія зазначає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Комісія організовує підготовку і проведення всеукраїнського референдуму, реєструє ініціативні групи з всеукраїнського референдуму, а також очолює систему комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення всеукраїнського референдуму (стаття 20 Закону України "Про Центральну виборчу комісію").

Статтею 69 Конституції України встановлено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку, згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян для всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Враховуючи викладене, Центральна виборча комісія здійснила перевірку відповідності Конституції України предмета всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, який запропоновано на вищевказаних зборах громадян України, а саме питання:

"Чи підтримуєте Ви заборону купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення і пов'язане у зв'язку з цим внесення відповідних змін до Земельного кодексу України?", та зазначає.

Статтею 8 Основного Закону України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Основний Закон України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Конституцією України закріплено, що кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41).

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам, несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян, оптовим ринкам сільськогосподарської продукції.

Громадяни України та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (статті 81, 82 Земельного кодексу України).

Крім того, статтею 90 Земельного кодексу України власникам земельних ділянок надається право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, Конституція України гарантує право володіти, користуватися і розпоряджатися землею, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. При цьому в законі визначаються саме умови і порядок набуття та реалізації права власника володіти, користуватися і розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, а не зміст та обсяг цього права.

Зазначене дає підстави для висновку, що Основним Законом України та Земельним кодексом України гарантується право власності на земельні ділянки, включаючи й сільськогосподарського призначення, зокрема закріплюється можливість суб'єктів цього права розпоряджатися такими ділянками, у тому числі відчужуючи їх за договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 22 Основного Закону України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками викладено правову позицію, за якою звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Статтею 64 Основного Закону України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Водночас необхідно зазначити, що згідно з пунктом 15 Розділу X Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Однак таке обмеження є тимчасовим, а не безумовним, і встановлюється з метою впорядкування відповідних правовідносин, а отже, спрямоване на забезпечення належних умов реалізації конституційного права власності на землю.

Враховуючи викладене, питання "Чи підтримуєте Ви заборону купівлі-продажу земель сільського господарського призначення і пов'язане у зв'язку з цим внесення відповідних змін до Земельного кодексу України?" не може бути винесене на всеукраїнський референдум за народною ініціативою як таке, що не відповідає Конституції України.

Крім того, учасниками зборів пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативною питання, формулювання якого свідчить про законодавчий характер такого референдуму.

Варто відзначити, що здійснення народного волевиявлення у формах безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади, зокрема, шляхом затвердження відповідних рішень (законів) (Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом)). У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що результати народного волевиявлення, отримані через вибори й референдум, є обов'язковими.

Також Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2008 року N 6-рп/2008 (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) висловив правову позицію, що "за змістом статей 5, 72, 74 Конституції України народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через референдум, може в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, приймати закони, вносити до них зміни".

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що "можливість проведення законодавчого референдуму випливає також із статті 74 Конституції України, згідно з якою референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії".

Відповідно до частини першої статті 36 Закону питання, що виносяться на всеукраїнський референдум, повинні містити назву проекту (проектів) закону, рішення, що виноситься на референдум, і надавати можливість громадянину відповісти "так" або "ні" на питання про прийняття або відхилення цього проекту (проектів).

Отже, законодавчий референдум проводиться щодо відповідних законопроектів.

Разом з тим, відповідного проекту (проектів) закону учасниками зборів не пропонується винести на всеукраїнський референдум.

Також перевіркою відповідності поданих до Центральної виборчої комісії документів вимогам Закону та Роз'ясненню щодо утворення та реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року N 77 (далі - Роз'яснення), дотримання якого є обов'язковим для всіх суб'єктів відповідного процесу референдуму, встановлено, що документи вищезазначених зборів не відповідають вимогам Закону та Роз'ясненню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 7, частини першої статті 16 Закону та пункту 2.1 Роз'яснення ініціативна група всеукраїнського референдуму утворюється на зборах, в яких беруть участь не менш як 200 громадян України, які на день проведення зборів досягли 18 років, мають право голосу і проживають на території України.

Частиною четвертою статті 16 Закону визначено, що перед початком зборів проводиться реєстрація учасників зборів, складається їх список із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, місця проживання.

Згідно з пунктом 2.3 Роз'яснення перед початком зборів проводиться поіменна реєстрація учасників зборів, складається їх список за формою, встановленою постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року N 77 (додаток 2), який повинен містити прізвище, власне ім'я, по батькові; число, місяць, рік народження; місце проживання; назву документа, що посвідчує особу та громадянство України, його серію та номер. Напроти свого прізвища у списку кожний учасник зборів ставить особистий підпис, що підтверджує його участь у зборах. Відповідний список повинен бути підписаний головою та секретарем зборів із зазначенням дати його складання.

Проте на порушення вказаних вимог у списку учасників зборів громадян, проведених 18 травня 2011 року в місті Львові, щодо 55 із 276 осіб не зазначено їх місце проживання, у 33 осіб відсутній підпис, у 5 осіб не зазначено назву документа, який посвідчує їх особу та громадянство України, а лише вказано його серію та номер, у 2 осіб - назву документа, що посвідчує їх особу та громадянство України, його серію та номер, в 1 особи замість документа, який посвідчує її особу та громадянство України, зазначено студентський квиток, ще в 1 особи вказано посвідчення водія.

Згідно з частиною восьмою статті 16 Закону документом проведених зборів є, зокрема, точне формулювання питання, що пропонується винести на референдум, яке підписується головою та секретарем зборів.

Натомість до Центральної виборчої комісії у документах зборів громадян, проведених 13 липня 2011 року в місті Дрогобич Львівської області, подано "Витяг N 1 зборів громадян України з питань всеукраїнського референдуму за народною ініціативою" щодо розгляду та затвердження питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум.

Частиною шостою статті 17 Закону встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму в разі відповідності поданих документів щодо реєстрації ініціативної групи вимогам Закону.

Подані до Центральної виборчої комісії Львівським міським головою А. Садовим та секретарем Дрогобицької міської ради Т. Метиком (Львівська область) документи щодо реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утворених на зборах громадян України, які відбулися 18 травня 2011 року в місті Львові та 13 липня 2011 року в місті Дрогобич Львівської області, не відповідають вимогам Закону, що обумовлює відмову в їх реєстрації.

Разом з тим, Центральна виборча комісія звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 17 Закону та пунктом 3.3 Роз'яснення міський голова, голова районної ради подає документи щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму до Центральної виборчої комісії лише в разі їх відповідності вимогам Закону та Роз'ясненню, яке є обов'язковим для всіх суб'єктів відповідного процесу референдуму.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 8, частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, статті 22, частин першої, другої, четвертої статті 41, статей 64, 69, 70 Конституції України, статей 22, 78, 81, 82, 90 Земельного кодексу України, частини другої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини першої статті 7, статті 16, частин першої, четвертої, шостої статті 17, частини першої статті 36 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", Роз'яснення щодо утворення та реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року N 77, керуючись статтею 1, частиною другою статті 3, статтями 11 - 13, пунктом 3 статті 17, статтею 20 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія постановляє:

1. Відмовити в реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання:

"Чи підтримуєте Ви заборону купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення і пов'язане у зв'язку з цим внесення відповідних змін до Земельного кодексу України?",

утворених на зборах громадян України, що відбулися 18 травня 2011 року в місті Львові та 13 липня 2011 року в місті Дрогобич Львівської області, документи щодо реєстрації яких надійшли до Центральної виборчої комісії відповідно 18 липня та 1 серпня 2011 року.

2. Цю постанову надіслати Львівському міському голові А. Садовому, секретарю Дрогобицької міської ради Т. Метику (Львівська область) відповідним міським радам, а також розмістити на сайті Центральної виборчої комісії.

 

Голова
Центральної виборчої комісії

В. ШАПОВАЛ

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали