ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 2 березня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М. В., суддів: Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Луспеника Д. Д., Охрімчук Л. І., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до приватної виробничо-комерційної фірми "Стимул", третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2009 року,встановила:

У вересні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що в ніч з 4 квітня 2003 року на 5 квітня 2003 року на території автостоянки "Стимул" невідомими особами був скоєний підпал автомобілів, унаслідок чого згорів належний йому автобус "Volkswagen LT 35", державний номерний знак НОМЕР_1, який ОСОБА_7 залишив відповідачу на зберігання в нічний час.

Посилаючись на те, що між ним і приватною виробничо-комерційною фірмою "Стимул" (далі - ПВКФ "Стимул") виникли правовідносини за договором зберігання, позивач просив стягнути з відповідача вартість зданого на зберігання автобуса в розмірі 71027 грн., 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на проведення дослідження зі встановлення вартості автобуса в розмірі 70 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 2 тис. грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення норм процесуального права й просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині закриття провадження у справі та ухвалити нове рішення.

Ураховуючи положення п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію зазначеного Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між ОСОБА_6 як суб'єктом підприємницької діяльності та юридичною особою - ПВКФ "Стимул", у зв'язку із чим підвідомчий господарському суду.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" та ст. ст. 1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, тобто учасниками спору є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як убачається з матеріалів справи, 30 вересня 1996 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. 25 липня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців були включені відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_6.

Однак 28 жовтня 2008 року під час розгляду справи в суді першої інстанції державну реєстрацію ОСОБА_6 як суб'єкта підприємницької діяльності припинено.

Крім того, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_6 є власником автобуса "Volkswagen LT 35" як фізична особа (а. с. 165).

За таких обставин із часу скасування державної реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено в господарському суді до настання таких обставин.

Тобто спір між ОСОБА_6, державну реєстрацію якого як суб'єкта підприємницької діяльності припинено, та ПВКФ "Стимул", хоча й пов'язаний зі здійсненням позивачем раніше підприємницької діяльності, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що цей спір за суб'єктним складом відноситься до компетенції господарського суду, є помилковим.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали