ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 20 серпня 2008 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Гнатенка А. В., суддів Пшонки М. П., Григор'євої Л. І., Данчука В. Г., Косенка В. Й., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Академії муніципального управління, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування наказів про реорганізацію кафедри, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом Академії муніципального управління до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, захист честі, гідності, ділової репутації, за касаційною скаргою Академії муніципального управління на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року, встановила:

Відповідно до наказу від 30 червня 2000 року N 198-к ОСОБА_1 прийнятий відповідачем на роботу на посаду професора кафедри цивільного та кримінального права з покладенням на нього обов'язків декана юридичного факультету з 1 липня 2000 року.

Наказом від 2 жовтня 2000 року ОСОБА_1 був переведений на посаду декана юридичного факультету, одночасно на нього було покладено виконання обов'язків завідувача кафедри цивільно-правових дисциплін.

Наказом від 29 листопада 2002 року N 593-к ОСОБА_1 переведений на 0,5 ставки професора кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права за сумісництвом і звільнений від виконання обов'язків завідувача кафедри цивільно-правових дисциплін. Одночасно на нього було покладено виконання обов'язків завідувача кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права.

15 березня 2004 року ОСОБА_1 був переведений на посаду професора кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права за сумісництвом.

Відповідно до рішення вченої ради Академії муніципального управління про реорганізацію кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права і кафедри цивільно-правових дисциплін та створення на їх базі кафедри цивільно-правових дисциплін наказом від 24 червня 2005 року N 72 була скорочена посада професора кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права і наказом від 24 червня 2005 року N 317/1-к ОСОБА_1 було звільнено від обов'язків завідувача кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права. 30 червня 2005 року позивачу була запропонована посада професора на кафедрі цивільно-правових дисциплін.

Наказом від 7 червня 2006 року N 267-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 26 вересня 2005 року за прогул згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом і з урахуванням уточнених підстав та предмета позову просив визнати незаконною реорганізацію кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права, скасувати наказ від 24 червня 2005 року N 72 "Про реорганізацію кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права" та наказ від 24 червня 2005 року N 317/1-к про його звільнення від виконання обов'язків завідувача кафедри. Позивач просив також визнати незаконним наказ N 267-к від 7 червня 2006 року про його звільнення з роботи за прогул. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати з 1 січня 2000 року до 25 вересня 2005 року в розмірі 210903 грн. 77 коп., відпускні в сумі 20242 грн. 87 коп., моральну шкоду в розмірі 35 тис. грн.

Академія муніципального управління звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної й моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації Академії і її працівників.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позивача поновлено на посаді професора кафедри цивільно-правових дисциплін з 7 червня 2006 року. Стягнуто з Академії муніципального управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101421 грн. та 500 грн. витрат на надання правової допомоги, усього 101921 грн. В іншій частині позову відмовити. У позові Академії муніципального управління до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року рішення районного суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, визнання недійсними записів у трудовій книжці позивача, частині відмови в стягненні моральної шкоди й ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним наказ від 24 червня 2005 року N 317/1-к про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків завідувача кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права, поновлено позивача на роботі. Визнано недійсними запис у графі 2 після N 39 "2000.10.02", запис у графі 2 після N 40 "2002.12.01". Визнано недійсним запис у графі 3 під N 41 "Залишений на посаді професора кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права". Стягнуто з Академії муніципального управління на користь ОСОБА_1 5 тис. грн. моральної шкоди.

Рішення суду змінено в частині поновлення на роботі позивача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поновлено ОСОБА_1 на посаді професора кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права з 24 червня 2005 року та з 7 червня 2006 року. Стягнуто на його користь з Академії муніципального управління 31112 грн. 34 коп. заробітку за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі Академія муніципального управління порушує питання про скасування судових рішень і ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині законності розрахунків з оплати праці, змінити рішення цього суду в зазначених частинах і визнати розрахунки районного суду по оплаті праці правильними.

Касаційна скарга Академії муніципального управління підлягає відхиленню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі при ліквідації, реорганізації чи перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що реорганізація кафедри економіко-правових дисциплін і створення на їх базі кафедри цивільно-правових дисциплін проходила без порушення вимог ст. ст. 30, 32 Закону України "Про вищу освіту", Положення про Академію муніципального управління.

Згідно з прийняттям вченою радою Академії муніципального управління рішення про реорганізацію кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права були скорочені посади професора кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права.

Отже, висновок суду про законність проведеної на підприємстві відповідача реорганізації кафедри є обґрунтованим, а посилання на те, що реорганізація не відбулася, є безпідставними.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача за наказом від 24 червня 2005 року N 317/1-к, наказом від 7 червня 2006 року N 267-к та від 6 вересня 2007 року N 413-к відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства.

Доводи про те, що поновити позивача на посаді завідувача кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права не можна, тому що на її базі створена кафедра цивільно-правових дисциплін, не відповідають вимогам трудового законодавства.

Апеляційний суд урахував цю обставину та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сама по собі реорганізація кафедри й скорочення посади професора цієї кафедри не може вплинути на правильність вирішення спору, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади з порушенням трудового законодавства та він підлягає поновленню у структурі Академії муніципального управління, де й працював до звільнення.

Рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не суперечить п. 2, п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, згідно з яким і у випадках, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, а працівник не мав заробітку не з власної вини, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Що стосується інших доводів касаційної скарги ОСОБА_1, то судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду вказівку на те, що "позивач після закінчення відпустки не виходив на роботу без поважних причин, тобто вчинив прогул".

Судами встановлено, і це відображено в рішенні, що з 28 жовтня 2005 року в суді знаходився на розгляді позов ОСОБА_1 про поновлення його на роботі на посаді професора та завідувача кафедри економіко-правових дисциплін та земельного права. А тому невихід на роботу в період розгляду цього спору не можна визнати прогулом у розумінні вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що суд, ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, відмітив у своєму рішенні.

При розгляді справи апеляційним судом дотримані вимоги цивільного матеріального та процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавства пов'язує можливість ухвалити рішення щодо скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 337, 338, 344, 34 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Академії муніципального управління відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року вказівку на те, що "позивач після закінчення відпустки не виходив на роботу без поважних причин, тобто вчинив прогул".

В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. В. Гнатенко

Судді:

М. П. Пшонка

 

Л. І. Григор'єва

 

В. Г. Данчук

 

В. Й. Косенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали