ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 7 лютого 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б. Школярова В. Ф., розглянувши (за участю представника Міністерства внутрішніх справ України - Скригонюка Ігоря Володимировича) заяву Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_40, ОСОБА_41 до Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України, військової частини N 3057, треті особи - ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, про відшкодування моральної шкоди, встановив:

У лютому 2006 року ОСОБА_40 і ОСОБА_41 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок смерті їхнього сина - ОСОБА_45, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби через неправомірні дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, їм завдана моральна шкода, на відшкодування якої просили стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) по 500 тис. грн. на користь кожного.

До участі в розгляді справи як співвідповідачів залучено Державне казначейство України та військову частину N 3057.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з МВС України за рахунок передбачених для проведення виплати МВС України коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_40 і ОСОБА_41 по 100 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто на користь позивачів з держави Україна через Державне казначейство України по 100 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 липня 2009 року вказане рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Останнім рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто з держави Україна шляхом списання коштів з єдиного розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_40 і ОСОБА_41 по 70 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року рішення апеляційного суду Донецької області від 20 жовтня 2009 року скасовано, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2008 року залишено в силі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_40, ОСОБА_41 до МВС України, Державного казначейства України, військової частини N 3057, треті особи: ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, про відшкодування моральної шкоди для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 3601 Цивільного процесуального кодексу України.

До Верховного Суду України надійшли наукові висновки, підготовлені членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді України відповідно до пункту 3 частини другої статті 3601 Цивільного процесуального кодексу України та статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У заяві МВС України про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 4401 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень МВС України посилається на рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 жовтня 2002 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 липня 2003 року, в яких, на думку позивача, зазначалось про застосування статті 4401 ЦК УРСР, та за цими судовими рішеннями в задоволенні позовів було відмовлено.

Наведені правові висновки Верховного Суду України про застосування судами норми матеріального права (стаття 4401 ЦК УРСР), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевий суд, з яким погодилась і колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, дійшов висновку, що обов'язок відшкодувати батькам загиблого ОСОБА_45 шкоду, завдану його смертю, слід покласти на МВС України, оскільки це відповідає вимогам статей 4401, 441 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України від 26 березня 1992 року N 2235-XII "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", статей 1 - 3, 5, 9, 10, 25 Закону України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію". Отже, у справі, що розглядається Верховним Судом України, суди вирішували спір про відшкодування моральної шкоди особам, які не визначені Законом як страхувальники.

У прийнятих же судових рішеннях, на які посилається заявник, обґрунтовуючи підстави подання заяви до Верховного Суду України, суди вирішували спори з приводу додаткового відшкодування на підставі статті 4401 ЦК УРСР застрахованим особам шкоди, яка не передбачена спеціальними нормами.

Крім того, у заяві про перегляд судового рішення МВС України окремо зазначає, що за змістом рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2008 року ОСОБА_43, залучена до участі у справі як третя особа, пояснила, що її чоловік, ОСОБА_45, помер під час виконання службових обов'язків і в порядку компенсації від його загибелі вона отримала страхове відшкодування, а їхній неповнолітній дитині призначено пенсію по втраті годувальника.

Матеріали справи та заява, яка розглядається, не містять інформації про те, що позивачі в даній справі: ОСОБА_40, ОСОБА_41 - є страхувальниками та що разом із ОСОБА_43 і її дитиною отримали страхове відшкодування.

За таких обставин, які свідчать про те, що судом касаційної інстанції ухвалено різні за змістом судові рішення, однак у різних правовідносинах, немає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано статтю 4401 ЦК УРСР, тобто підстави, на які посилається заявник, не підтвердилися.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Л. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали