ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 20 квітня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Гуменюка В. І., Луспеника Д. Д., Жайворонок Т. Є., Ляшенко Н. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року, встановила:

У січні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 1983 року працював в органах внутрішніх справ, з 2000 року - старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 8 травня 2003 року N 215 його було незаконно звільнено з роботи, внаслідок чого протягом тривалого часу він був вимушений захищати свої права, що призвело до суттєвих змін у способі життя, завдало негативних емоційних хвилювань, значно погіршило стан здоров'я та відносини з оточуючими.

Посилаючись на викладене та наявність судового рішення, яким його поновлено на роботі, ОСОБА_6 просив позов задовольнити та стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на свою користь 900 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року, позов задоволено частково: стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_6 7 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та вирішено питання про судові витрати.

Міністерство внутрішніх справ України у поданій касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України підлягає задоволенню, а ОСОБА_6 - частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) можливість відшкодування такої шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону на підставі якого суд вирішує справу.

Судом установлено, що постановою апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року позивача поновлено на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу зонального та процесуального контролю управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України з 12 травня 2003 року.

Цією ж постановою встановлено, що звільнення позивача було проведено з порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, за відсутності умови систематичного порушення трудової дисципліни, що є необхідним для звільнення з органів внутрішніх справ, а отже, без достатніх підстав для його звільнення.

Задовольняючи частково позовні вимоги в зазначеному розмірі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що внаслідок незаконного звільнення позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки ОСОБА_6 був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, було порушено звичайний для нього спосіб життя та він зазнав негативних емоційних хвилювань.

Отже, встановивши, що правовідносини між сторонами виникли з питань проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ України, суд безпідставно при ухваленні рішення керувався ст. 1167 ЦК України.

Спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Ураховуючи, що фактичні обставини справи судами встановлені повно і правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали