ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 19 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Сеніна Ю. Л., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Підрозділу міліції особливого призначення "Беркут", Державного казначейства України, треті особи: ОСОБА_5, прокуратура Дніпровського району м. Києва, про відшкодування моральної шкоди, встановив:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 квітня 1996 року працівник міліції ОСОБА_5 перевищив свої службові повноваження і вчинив умисне вбивство його сина ОСОБА_4, вироком суду від 17 квітня 2008 року ОСОБА_5 визнано винним у вбивстві та засуджено до 15 років позбавлення волі; злочинними діями працівника міліції йому завдано моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях протягом усього часу після втрати сина.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 3 млн. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У березні 2010 року з аналогічними позовними вимогами до суду звернулася мати загиблого - ОСОБА_2, просила стягнути з відповідачів солідарно 3 млн. грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2010 року зазначені позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року позови задоволено частково, постановлено стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1 млн. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення посилання на те, що відшкодування шкоди слід провести саме з Державного казначейства України. Постановлено відшкодувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету по 1 млн. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. В решті рішення суду залишено без змін.

Рішенням колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано. Постановлено відшкодувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державним казначейством України коштів з рахунку державного бюджету по 500 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

У поданій до Верховного Суду України 17 серпня 2011 року заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема частини третьої статті 23 ЦК України щодо визначення судом грошового розміру відшкодування моральної шкоди, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Визначаючи підставою перегляду судових рішень неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявники посилаються на ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 21 грудня 2006 року, 12 липня 2007 року, 5 лютого 2009 року, та ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2011 року.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2011 року заявникам поновлено строк для звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень, справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, представників Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Лук'яненка О. І., Державного казначейства України Пилипенко О. Г. та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Сахно Н. В., Верховний Суд України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Прикінцевих положень Закону України від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" (Закон N 3932-VI) заяви про перегляд судових рішень в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до набрання чинності цим Законом включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Статтею 3604 ЦПК України (в редакції на день подання заяви) встановлено, що суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судами установлено, що 19 квітня 1996 року працівник міліції ОСОБА_5 порушив вимоги Закону України "Про міліцію", перевищив свої службові повноваження і вчинив умисне вбивство сина позивачів ОСОБА_4 Вироком суду від 17 квітня 2008 року ОСОБА_5 визнано винним у вбивстві та засуджено до 15 років позбавлення волі. Внаслідок його злочинних дій позивачам завдано моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях після втрати сина.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що ними враховується глибина та тривалість моральних страждань позивачів, які втратили сина, характер дій винної особи (скоєння умисного вбивства), а також те, що позивачі додатково зазнали моральних страждань, пов'язаних з необхідністю докладати зусилля для виявлення та законного покарання особи, винної у смерті їх сина, хоча це є обов'язком держави. Апеляційним судом зазначено, що відшкодування моральної шкоди у сумі 1 млн. грн. кожному з батьків відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Проте, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове рішення про стягнення на користь позивачів по 500 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, суд касаційної інстанції усупереч вимог частини третьої статті 23 ЦК України безпідставно зазначив, що позивачами не доведено обґрунтованість вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі саме по 1 млн. грн., а також те, що судом не враховано вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин рішення суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року задовольнити.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Ю. Л. Сенін

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали