ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 16 липня 2008 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Луспеника Д. Д., Прокопчука Ю. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Голопристанський районний центр зайнятості, про внесення в трудову книжку відповідних записів про прийняття та звільнення з роботи та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2006 року, встановила:

18 липня 2005 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до приватного підприємця ОСОБА_3 про внесення в трудову книжку відповідних записів про прийняття та звільнення з роботи, стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що з 1 липня 2003 року по 1 листопада 2004 року вона працювала у належній відповідачці перукарні "Еліт" на посаді перукаря і отримувала заробітну плату в розмірі 30 % від отриманого прибутку. Щомісячно відповідачка утримувала з її заробітної плати 110 грн. на оплату внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування, що становить 1760 грн. Проте за призначенням ці кошти відповідачкою внесені не були.

У жовтні 2004 року ОСОБА_3 змінила умови праці, оскільки вони її не влаштовували, позивачка звільнилася з роботи.

Проте всупереч вимогам закону, їй не була видана трудова книжка, в яку не були внесені відповідні записи про прийняття та звільнення з роботи.

У результаті неправомірних дій відповідачки вона була позбавлена можливості стати на облік до центру зайнятості і отримувати допомогу по безробіттю в розмірі 500 грн. Діями відповідачки їй було завдано і моральну шкоду, на відшкодування якої позивачка просила стягнути 5000 грн.

19 липня 2005 року з аналогічними позовними вимогами звернувся до суду ОСОБА_2.

Зазначав, що працював перукарем у відповідачки в перукарні "Еліт" з 31 травня 2002 року до 1 листопада 204 року. У зв'язку зі зміною умов оплати праці змушений був звільнитися з роботи.

У подальшому позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідачки 500 грн. не отриманої ними допомоги по безробіттю та безпідставно утриманих з їхньої заробітної плати коштів на оплату внесків на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Відмова в установленому законом порядку прийнята судом і ухвалами суду від 29 вересня 2005 року і 12 жовтня 2005 року провадження в справі в цій частині вимог закрито.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаючись на те, що унаслідок неправомірних дій відповідачів, що виразилися в приниженні її честі, гідності та ділової репутації, їй завдано моральної шкоди, на відшкодування якої позивачка просила стягнути 1690 грн.

Останнім рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2006 року, позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_3 внести в їхні трудові книжки відповідні записи про прийняття та звільнення з роботи; зобов'язано Голопристанський районний центр зайнятості підтвердити підписом посадової особи центру зайнятості та засвідчити печаткою записи, здійснені ОСОБА_3 у трудових книжках позивачів; стягнуто з ОСОБА_3 51 грн. судового збору на користь держави.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про внесення в трудову книжку відповідних записів про прийняття та звільнення з роботи не відповідає.

Дійшовши обґрунтованого висновку про те, що з позивачами було укладено трудові договори, суд на порушення вищезазначених вимог закону не навів будь-яких доказів на підтвердження своїх висновків щодо посад які вони займали. Висновки суду про те, що позивачі працювали на посадах майстрів-перукарів не підтверджені належними доказами.

Суд не з'ясував на яких посадах працювали позивачі та чи узгоджуються вони з вимогами "Державного класифікатора України. Класифікатора професій України ДК 003-95".

Суперечать встановленим обставинам і висновки суду щодо підстав звільнення позивачів з роботи.

Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розірванні трудового договору з цих підстав має бути домовленість між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу про припинення трудового договору саме за згодою сторін.

Проте зазначені роз'яснення залишилися поза увагою суду.

Підстави звільнення зазначені судом не підтверджені належними доказами.

Зміст позовних вимог та характер спору між сторонами спростовує висновки суду про звільнення позивачів з займаних посад за згодою сторін.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою і суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, рішення суду в зазначеній частині не можна визнати законним та обґрунтованим і воно підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд у суд першої інстанції.

Щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 11 вересня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про внесення в трудову книжку відповідних записів про прийняття та звільнення з роботи скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції, а в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

Ю. В. Прокопчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали