ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 5 жовтня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, встановила:

У лютому 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.

Зазначала, що 19 грудня 2003 року працівник ВАТ "Хуст-хліб" ОСОБА_6 під час виконання ним трудових обов'язків, керуючи автомобілем ГАЗ, скоїв наїзд на її чоловіка, ОСОБА_7, який від отриманих травм помер.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 5 квітня 2004 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та задоволено заявлений нею цивільний позов і стягнуто з ВАТ "Хуст-хліб" на її користь 4756 грн. майнової шкоди та 15 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 5 серпня 2004 року вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 5 квітня 2004 року в частині цивільного позову змінено: стягнуто з ВАТ "Хуст-хліб" на її, ОСОБА_5, користь 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2006 року ВАТ "Хуст-хліб" ліквідовано.

Посилаючись на те, що у зв'язку з ліквідацією ВАТ "Хуст-хліб" грошових коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди вона не отримала, тому обов'язок відшкодувати таку шкоду слід покласти на винну особу, просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь 4756 грн. майнової шкоди, 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 вересня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ВАТ "Хуст-хліб" ліквідовано і незадоволені через відсутність майна юридичної особи вимоги вважаються погашеними, тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди є безпідставними.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що 19 грудня 2003 року працівник ВАТ "Хуст-хліб" ОСОБА_6 під час виконання ним трудових обов'язків, керуючи автомобілем ГАЗ, скоїв наїзд на чоловіка ОСОБА_5, ОСОБА_7, який від отриманих травм помер.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 5 квітня 2004 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та задоволено заявлений ОСОБА_5 цивільний позов і стягнуто з ВАТ "Хуст-хліб" на її користь 4756 грн. майнової шкоди та 15 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 5 серпня 2004 року вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 5 квітня 2004 року в частині цивільного позову змінено: стягнуто з ВАТ "Хуст-хліб" на користь ОСОБА_5 30 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2006 року ВАТ "Хуст-хліб" ліквідовано, у зв'язку із чим грошових коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди ОСОБА_5 не отримала.

Згідно зі ст. 441 ЦК УРСР, чинного на час смерті потерпілого, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Аналогічне положення міститься у ст. 1172 ЦК України.

Особливістю зазначеного деліктного зобов'язання є те, що особа, яка безпосередньо завдала шкоду, не співпадає з особою, яка несе відповідальність за таку шкоду.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Разом із тим, за змістом ст. ст. 440, 4401 ЦК УРСР шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, та моральна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що зобов'язання ВАТ "Хуст-хліб" по відшкодуванню завданої ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди припинились у зв'язку з ліквідацією товариства, однак безпосереднім заподіювачем шкоди позивачці був ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з ВАТ "Хуст-хліб" і який відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП України несе матеріальну відповідальність у повному розмірі за шкоду, заподіяну з його вини, та, установивши наявність необхідних підстав для покладення на ОСОБА_6 обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої смертю потерпілого, дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали