ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.10.2011 р.

Справа N 5008/232/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів: Чернова Є. В., Цвігун В. Л. (за участю представників: позивачів - Іваницька Т. Б., Кривов І. І., відповідача - Олійник Р. Б., прокуратури - Громадський С. О.) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сузір'я" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 у справі N 5008/232/2011 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ "АКБ "Київ" до ТОВ "Сузір'я" про відшкодування 895873,34 грн. шкоди в порядку регресу.

До початку судового засідання від представника ПАТ "АКБ "Київ" Кривова І. І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з причин неотримання банком копії касаційної скарги та необхідності ознайомлення з її змістом, яке (клопотання) підлягає відхиленню з огляду на те, що, безпосередньо в судовому засіданні представник ПАТ "АКБ "Київ" скористався правом на ознайомлення з матеріалами касаційної скарги.

Встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.04.2011 (суддя Швед С. Б.) в позові відмовлено з мотивів недоведеності вини відповідача у завданні позивачу шкоди.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 (судді Кравчук Н. М., Гнатюк Г. М., Мирутенко О. Л.) рішення скасовано, позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Сузір'я" в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 16, 22 ЦК України та ч. 4 ст. 35 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що, згідно п. 3.3.10 договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 та п. 5.4.4 Правил ФФБ лише у випадку недостатності грошових коштів оперативного резерву для задоволення вимог довірителів забудовник на письмову вимогу управителя зобов'язаний перерахувати відповідну суму коштів, необхідну до виплати довірителю. Встановивши факт неповного формування управителем (ПАТ "АКБ "Київ") оперативного резерву для задоволення вимог довірителів (в межах суми 547683 грн.), апеляційний суд не надав правову оцінку тим обставинам, чи належним чином позивач виконав свої зобов'язання щодо формування оперативного резерву та чи сформував він його в обсязі, передбаченому п. 2.8 договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007, оскільки рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009 у цивільній справі N 2-1141/2008 р. встановлено факт неналежного виконання банком цього зобов'язання. На думку заявника, апеляційним судом не встановлено як факту недостатності коштів оперативного резерву для повернення внесків довірителям і неможливості виплати управителем коштів, так і не з'ясовано, чим, при наявності нібито сформованого оперативного резерву, була обумовлена невиплата коштів з цього резерву довірителям при їх зверненні до управителя.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009 у цивільній справі N 2-1141/2008 р. позов громадян-довірителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Сузір'я" про стягнення 895873,34 грн. та розірвання договорів N 03/2007 та N 04/2007 від 16.11.2007 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "АКБ "Київ" на користь позивачів загалом 895873,34 грн. боргу та інфляційних втрат. Зазначене рішення банком виконано в повному обсязі.

Вказаним судовим рішенням, яке залишено без змін за результатами апеляційного та касаційного перегляду, встановлено вину ПАТ "АКБ "Київ" (управителя) у порушенні умов ФФБ та договорів, укладених між управителем та довірителями (фізичними особами-інвесторами коштів у будівництво житла), зокрема, встановлено, що управителем не було створено відповідного фонду оперативного резерву, внаслідок чого управитель не мав можливості повернути кошти довірителям ФФБ, а невиплата коштів довірителям є наслідком порушення банком умов ФФБ та укладених з довірителями договорів і саме управитель з цих підстав повинен нести відповідальність. Обов'язок з повернення коштів довірителям покладено на управителя ФФБ, оскільки між довірителями та забудовником ніяких фінансових правовідносин не існувало (а. с. 62 том 1).

Вказані факти в силу вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню при вирішенні даного господарського спору.

При розгляді справи N 2-1141/2008 р. вини ТОВ "Сузір'я" не встановлено, що виключає можливість стягнення з відповідача 895873,34 грн. шкоди в порядку регресу, оскільки за правилом ч. 1 ст. 1191 ЦК України відшкодування шкоди в порядку регресу особі, яка її відшкодувала, проводиться саме винною особою.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що у відповідності з приписами ч. 16 ст. 11, ст. 16 та ч. ч. 2, 9 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" для ФФБ виду А виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок власного майна управителя, якщо управитель дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя.

Місцевим господарським судом не враховано, що спір у справі N 2-1141/2008 р. випливає виключно з правовідносин між довірителями та управителем, і предмет даного спору не охоплював відносин між управителем та забудовником, а тому висновок суду у справі N 2-1141/2008 р. не може мати преюдиціального значення для вирішення даної справи, де розглядаються правовідносини між управителем та забудовником.

Крім того, судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів (меморіальні ордери - а. с. 101, 104, 106 том 1) було встановлено факт формування управителем оперативного резерву у розмірі 10 % від суми внесених довірителями коштів на рахунку ФФБ (в межах 547683 грн.), призначених для задоволення вимог довірителів, тому місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про порушення управителем умов ФФБ та договорів з довірителями в частині формування оперативного резерву.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що внаслідок порушення забудовником (ТОВ "Сузір'я") норм чинного законодавства та умов п. 3.3.10 укладеного між сторонами договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007, а саме відсутності перерахування грошових коштів на рахунок ФФБ для розрахунку з довірителями, управителю - банку було завдано збитків у розмірі 895873,34 грн., стягнених з нього на виконання рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009.

Проте, касаційна інстанція не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009 у цивільній справі N 2-1141/2008 р. за участю ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Сузір'я" в якості відповідачів встановлено факти, які не підлягають доведенню при вирішенні даного спору, а саме управителем не було створено відповідного фонду оперативного резерву, внаслідок чого управитель не мав можливості повернути кошти довірителям ФФБ, причому невиплата коштів довірителям є наслідком порушення банком умов ФФБ та укладених з довірителями договорів і саме управитель з цих підстав повинен нести відповідальність. Обов'язок з повернення коштів довірителям покладено на управителя ФФБ, оскільки між довірителями та забудовником ніяких фінансових правовідносин не існувало (а. с. 62 том 1).

Встановлений судами попередніх інстанцій факт формування управителем оперативного резерву у розмірі 10 % від суми внесених довірителями коштів на рахунку ФФБ (в межах 547683 грн.), лише додатково підтверджує встановлений судовим рішенням в цивільній справі факт неповного формування управителем (ПАТ "АКБ "Київ") оперативного резерву для задоволення вимог довірителів.

При цьому, під час розгляду справи N 2-1141/2008 р. вини ТОВ "Сузір'я" не встановлено, що виключає можливість стягнення з відповідача 895873,34 грн. шкоди в порядку регресу в розумінні ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Колегія не приймає до уваги вибіркові посилання апеляційної інстанції на норми ч. 16 ст. 11, ст. 16 та ч. ч. 2, 9 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" в обґрунтування висновку щодо недопустимості виплати коштів довірителю за рахунок власного майна управителя (не з коштів оперативного резерву), оскільки, по-перше, згідно з п. 3 ч. 16 ст. 11 цього Закону Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя.

Однак, в даному випадку судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом не спростовано обставини незабезпечення управителем (банком) можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя, що полягає у формуванні управителем (ПАТ "АКБ "Київ") оперативного резерву в неповному обсязі (в межах 547683 грн.).

По-друге, відповідно до ч. 11 ст. 16 даного Закону у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво забудовник зобов'язаний на вимогу управителя ФФБ виду А повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями ФФБ виду А. За невиконання зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ФФБ для проведення управителем розрахунків з довірителями ФФБ виду А забудовник несе відповідальність своїм майном.

Таким чином, у даному випадку відповідальність забудовника наступає тільки в разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, однак, судами не з'ясовано, якими підставами обґрунтовувалася вимога довірителів про повернення інвестованих коштів (відмова від участі у ФФБ тощо).

По-третє, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" при відкріпленні від довірителя об'єкта інвестування управитель ФФБ зобов'язаний виплатити довірителю кошти на умовах та у порядку, визначених Правилами фонду.

З врахуванням приписів ч. 4 ст. 35 ГПК України, касаційна інстанція визнає помилковим відхилення апеляційним судом преюдиціального значення рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009 у цивільній справі N 2-1141/2008 р. з тих лише мотивів, що спір у справі N 2-1141/2008 р. випливає виключно з правовідносин між довірителями та управителем, і предмет даного спору не охоплював відносин між управителем та забудовником, оскільки останні приймали участь у справі N 2-1141/2008 р. в якості відповідачів та оформлене вказаним рішенням задоволення цивільного позову за рахунок управителя (ПАТ "АКБ "Київ"), а не забудовника (ТОВ "Сузір'я"), свідчить про надання судом при розгляді вказаної справи належної оцінки договірним правовідносинам за участю довірителів, ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Сузір'я".

Разом з тим, судом першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в позові повністю, помилково не врахував наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно п. 3.3.10 укладеного між сторонами договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 та п. 5.4.4 Правил ФФБ у випадку недостатності грошових коштів оперативного резерву для виплати довірителям у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, встановлених Правилами ФФБ та укладеними договороами про участь у ФФБ, забудовник зобов'язаний на першу письмову вимогу управителя, в термін не пізніше 10 банківських днів, з дати отримання від Управителя офіційного листа, перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі.

Зміст п. 3.3.10 договору від 20.04.2007 переконливо свідчить про встановлення сторонами поряд відповідальністю боржника (ПАТ "АКБ "Київ") додаткової (субсидіарної) відповідальності забудовника (ТОВ "Сузір'я"), як настає виключно у разі недостатності грошових коштів оперативного резерву для виплати довірителям.

За таких обставин, встановлений судами попередніх інстанцій факт недостатності коштів оперативного резерву, сформованого в межах 547683 грн., для погашення значно більших вимог довірителів (у сумі 895873,34 грн.), задоволених рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12.11.2009 у цивільній справі N 2-1141/2008 р., не виключає наявність достатніх підстав вважати, що відповідач (забудовник) має нести додаткову відповідальність у вигляді відшкодування збитків лише у розмірі, що перевищує встановлені межі відповідальності управителя, а саме понад обсяг коштів сформованого оперативного резерву.

Відтак, і відшкодування в порядку регресу шкоди за рахунок ТОВ "Сузір'я" можливе лише в межах його додаткової (субсидіарної) відповідальності, що відповідатиме змісту ч. 1 ст. 1191 ЦК України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Адже, в даному випадку інший розмір відшкодування випливає з положень ч. 1 ст. 619 ЦК України.

Вищезазначене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та наявність підстав для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою розмежування обсягу відповідальності управителя і забудовника та вирішення спору відповідно до вимог закону з врахуванням вищенаведеного.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ТОВ "Сузір'я" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 13.04.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2011 у справі N 5008/232/2011 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали