БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

РІШЕННЯ

27.05.2011 р.

Справа N 2-1700/11

Богунський районний суд м. Житомира в складі: головуючого - судді Галацевич О. М., секретаря - Федоренко Ю. І., за участю представника позивача - Карпунця В. Д., відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_3 про відшкодування вартості навчання, встановив:

Житомирський державний університет імені Івана Франка звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з його навчанням, у розмірі 19966,62 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що між університетом та ОСОБА_3 07.09.2005 року та 03.09.2009 року укладені угоди, відповідно до умов яких університет зобов'язувався забезпечити підготовку фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" та "спеціаліст", а відповідач оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років. Позивач взяті на себе зобов'язання за вищевказаними угодами виконав, проте відповідач на місце направлення не прибув, вартість навчання в сумі 19966,62 грн. не відшкодував, порушивши умови укладених угод.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнала, не заперечувала щодо укладених з позивачем угод та отримання направлення на навчання, проте пояснила, що в обумовлений строк прибула за направленням до міського відділу освіти із необхідними для працевлаштування документами, де їй, не зважаючи на наявність інвалідності та перебування у стані вагітності, було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з відсутністю роботи. Письмової відмови вона не отримувала, дії щодо відмови у працевлаштуванні не оскаржувала, оскільки на момент звернення перебувала у стані вагітності, погано себе почувала, що виключало виконання нею трудових обов'язків. Крім того, зазначила, що відповідно до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка, яких здійснювалась за державним замовленням, розірвання договору допускається з поважних причин, зокрема, якщо випускник вагітна жінка. На момент працевлаштування вона була вагітною, а 17.12.2010 року народила дитину. Також, відповідно до п. 12 зазначеного Порядку, час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого навчального закладу у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням. Вважає, що в її діях відсутня протиправна поведінка, а тому вона не має відшкодовувати вартість навчання.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законом України "Про освіту", постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 992, якою затверджений Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням (надалі - Порядок).

Судом встановлено, що відповідно до умов укладених між сторонами у справі угод від 07.09.2005 року та 03.09.2009 року позивач зобов'язувався забезпечити підготовку фахівця з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" та "спеціаліст", а відповідач оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років (а. с. 5 - 6). Відповідно до відомості персонального розподілу молодих спеціалістів (а. с. 7) відповідач розподілена на посаду вчителя школи N 5, отримала картку працевлаштування випускника (а. с. 8), документи, необхідні для працевлаштування (а. с. 9) та посвідчення про направлення на роботу N 72/10, відповідно до якого була направлена в розпорядження міського відділу освіти згідно з карткою працевлаштування на посаді вчителя з датою прибуття 15.08.2010 року. Проте, ОСОБА_3 вимоги угод не виконала, не прибула за місцем направлення та до роботи не приступила. Відповідач є інвалідом третьої групи з дитинства (а. с. 22), перебувала на обліку з приводу вагітності з 28.05.2010 року по 17.12.2010 року, станом на 08.09.2010 року вагітність складала 25 тижнів (а. с. 20). 17.12.2010 року відповідач народила дитину (а. с. 21). Вказані обставини підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що вона у визначений у направленні строк прибула до міського відділу освіти для працевлаштування і їй було відмовлено у цьому, оскільки належних та допустимих доказів (довідка про відмову у працевлаштуванні - п. 21 Порядку), які підтверджують вказану обставину, вона суду не надала, що відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України є її обов'язком.

Суд також вважає безпідставними посилання позивачки на пп. 3 п. 9 Порядку, оскільки остання з заявами про розірвання укладених угод з підстав вагітності не зверталась, відповідних документів позивачу, а також на підтвердження цих обставин суду, не надавала. Такі дії по розірванню договору мала вчинити саме вона, як випускник, що передбачено п. 12 Порядку (розірвання випускником угоди), а пункт 10 Порядку визначає розірвання угоди за ініціативою замовника.

Положення пункту 12 зазначеного Порядку також не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки на момент працевлаштування станом на 15.08.2010 року позивач не перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до ст. 17 Закону України "Про відпустки" надається на підставі медичного висновку, який позивач суду не надала. Крім того, така відпустка надається працюючим і в цьому контексті слід вважати, що якби позивач працевлаштувалася, то ця відпустка була б врахована до терміну її роботи за призначенням.

Посилання відповідача на інвалідність третьої групи є безпідставним, оскільки розірвання випускником угоди з цих підстав пунктом 9 вищевказаного Порядку не передбачено. Крім того, ця інвалідність існує у позивачки з дитинства, що не зупинило останню підписати відповідну угоду.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 922 від 22.08.96 року, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до довідки позивача, який є замовником в даному випадку, витрати на навчання відповідачки за 2005 - 2010 роки склали 19966,62 грн. (а. с. 11), які відповідач не оспорювала.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому суд стягує з відповідача вартість навчання у розмірі 19966,62 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідача підлягають стягненню судові витрати: 199,67 грн. судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 526, 623 ЦК України, ст. 52 Закону України "Про освіту", постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 992, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка вартість навчання в сумі 19966,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та судовий збір в сумі 199,67 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

 

Суддя

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали