ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2011 р.

Справа N 25/63

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді - Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. у справі N 25/63 господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" до Державного підприємства "Селидіввугілля" про стягнення 9861,60 грн. (за участю представників: ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" - не з'явилися; ДП "Селидіввугілля" - не з'явилися), встановила:

Державне підприємство "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Державного підприємства "Селидіввугілля" 9861,00 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних поставкою вугільної продукції, якість якої не відповідає вимогам, визначеним умовами договору поставки N 04-08/1-ЕН від 13.07.2007 р.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним понесено збитки відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України у вигляді додаткових витрат, сплачених ВАТ "Західенерго", у зв'язку з поставкою відповідачем неякісного вугілля. А отже, відповідач, у порядку ст. 228 ГК України, зобов'язаний компенсувати всі витрати позивача в порядку регресу (а. с. 2 - 6).

Відповідач у справі - ДП "Селидіввугілля" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:

- не є вантажовідправником поставленого вугілля;

- при прийманні поставленого вугілля не було складено комерційного акта, що є порушенням Статуту залізниць України (а. с. 38 - 39).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2011 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9641,60 грн. (а. с. 64 - 66).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою, винною у понесенні позивачем збитків у розмірі 9641,60 грн. При цьому у задоволенні вимоги про стягнення 220 грн. збитків відмовлено, оскільки судові витрати, понесені у іншій справі, не є збитками у розумінні ст. 224 ГК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2011 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю (а. с. 108 - 110).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт заподіяння йому збитків саме з вини відповідача.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Державне підприємство "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а. с. 116 - 119).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

13.07.2007 р. між сторонами у справі ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьвуглезбут" та ДП "Селідіввугілля" укладено договір постачання вугільної продукції N 04-08/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язується поставити покупцю (позивачу), а покупець - прийняти та оплатити вугілля.

На виконання умов договору за залізничною накладною N 49741873 на адресу Ладижинської ТЕС ВАТ "Західенерго" на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці відправлено партію вугілля.

Вантажовідправником вказаного вугілля є ТОВ "Димитроввантажтранс", що встановлено судом першої інстанції.

Вантажоотримувачем зазначеної продукції є Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" згідно договору поставки N 9-02/1-П від 01.02.2007 р., укладеного між ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго".

Позивач стверджує, що під час контрольного випробування вугілля на Ладижинській ТЕС ВАТ "Західенерго" була виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, визначеним умовами договору. Так, фактичний вміст вологи у вугіллі значно перевищував гранично допустимий рівень, а саме: становив 24,4 % замість 14 %.

Враховуючи зазначене, вугілля без вивантаження-навантаження було повернуто вантажовідправнику, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу N 41498703, виданою залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

ВАТ "Західенерго", як вантажоотримувач, звернулося до господарського суду міста Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків, завданих неналежним виконанням останнім умов договору поставки N 9-02/1-П від 01.02.2007 р.

Такі збитки, на думку ВАТ "Західенерго", полягають у додаткових витратах, а саме: 3298,90 грн. провізної плати, 1958,40 грн. плати за користування вагонами, 1085,60 грн. сплачених за оформлення документів на відправлення вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі N 41/268 з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" стягнуто 6342,00 грн. збитків та судові витрати.

На виконання рішення суду ДП "Вугілля України" перерахувало ВАТ "Західенерго" вищезазначену суму, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями NN 16201, 16199, 16200 від 25.05.2009 р.

Вважаючи, що збитків завдано саме через поставку неякісного вугілля відповідачем у даній справі - ДП "Селидіввугілля", позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором N 04-08/1-ЕН від 13.07.2007 р. у розмірі 9861,60 грн., з яких: 3298,90 грн. провізної плати; 1958,40 грн. плати за користування вагонами; 1085,60 грн. сплачених за оформлення документів на відправлення вантажу; 3298,80 грн. - вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП "Вугілля України" за перевезення вугілля до Ладижинської ТЕС; 220 грн. - судові витрати у справі N 41/268.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Між тим суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступні обставини.

Так, в силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому у відповідності з ч. 2 цієї норми під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Між тим судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не довів факту спричинення йому збитків саме з вини відповідача, оскільки ДП "Селидіввугілля" - відповідач у даній справі, не є ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем за спірними відправками, станція відправлення прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість, спірні вагони, в порушення п. 2.4 договору, прослідували без складення відповідних актів про відбір об'єднаної проби, а рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2008 р. у справі N 41/268 вини ДП "Селидіввугілля" також не встановлено.

Отже, у задоволенні позовних вимог правильно відмовлено.

За таких обставин підстави для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, колегія суддів постановила:

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. у справі N 25/63 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" - без задоволення.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді:

І. М. Васищак

 

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали