ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 24 травня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Короткевича М. Є., суддів Гриціва М. І. та Прокопенка О. Б., розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 24 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Харківської області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 5 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2010 року, встановила:

Вироком суду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя м. Харкова, раніше не судимого, засуджено за ст. 124 КК України до арешту на строк 45 діб.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 15000 гривень моральної шкоди, 600 гривень понесених витрат на юридичну допомогу, 1073 гривень 42 копійки на користь держави в особі комунальної установи охорони здоров'я "Міська клінічна багатопрофільна лікарня N 25" понесені витрати на лікування ОСОБА_5. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 1598 гривень матеріальної і 15000 гривень моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання судових витрат і речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Як убачається з вироку, ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 5 липня 2009 року приблизно о 2 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї АДРЕСА_1 у м. Харкові, захищаючись від протиправних посягань ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, умисно заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони. Так, у ОСОБА_5 з ОСОБА_4 склалися особисті неприязні стосунки через відносини з ОСОБА_6. 5 липня 2009 року приблизно в 00 годин 10 хвилин з метою з'ясування стосунків ОСОБА_5 зі своїми знайомими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 чекали ОСОБА_4 біля будинку, в якому той проживав. Коли ОСОБА_4 з'явився, ОСОБА_5 із застосуванням фізичної сили відвів його від під'їзду, наніс удар кулаком в обличчя, у результаті чого ОСОБА_4 упав спиною на асфальт, а ОСОБА_5 сів на нього зверху і наніс йому близько 6 ударів в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_4, захищаючись від протиправних посягань ОСОБА_5, ножем, який він дістав з кишені штанів, почав наносити удари у тулуб ОСОБА_5 і наносив їх до того часу, доки потерпілий не припинив свої дії. Потім ОСОБА_4 скинув потерпілого з себе і втік. Своїми діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Харківської області просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справу направити на новий судовий розгляд. Твердить, що фактичні обставини справи судом встановлено не вірно. Вважає, що в діях ОСОБА_4 є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а тому кваліфікація його дій за ст. 124 КК України є не вірною, а призначене йому покарання являється м'яким.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши кримінальну справу та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини судом встановлено правильно.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, грунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме:

визнавальних показаннях засудженого ОСОБА_4 про те, що вночі біля під'їзду будинку, де він проживав, його чекав ОСОБА_5, який був не один, потім із застосуванням фізичної сили відвів його від під'їзду, наніс удар кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_4 упав, а ОСОБА_5 сів на нього і наніс не менше 6 ударів в обличчя. У відповідь на протиправні дії потерпілого він дістав з кишені ніж і наніс ним удари в різні частини тіла. Після останнього удару потерпілий закричав, перестав його бити, а він, скориставшись ситуацією, скинув потерпілого з себе і втік;

показаннях потерпілого ОСОБА_5, який дав аналогічні показання з моменту зустрічі з ОСОБА_4 біля під'їзду будинку до заподіяння засудженому тілесних ушкоджень, від яких той впав на асфальт. Потім пояснює, що подальші події пам'ятає погано, однак думає, що після цього він нагнувся над засудженим, щоб нанести ще один удар, у цей момент відчув 4 - 5 ударів у лівий бік, але не надав значення, оскільки подумав, що це могли бути ключі від квартири. Після останнього удару відчув біль і у цей момент ОСОБА_4 відштовхнув його від себе і втік;

показаннях свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, із яких убачається, що ОСОБА_5 запросив їх до під'їзду будинку ОСОБА_4 на випадок, якщо ОСОБА_4 буде повертатися не один. Бійки вони не бачили. Бачили, як в інший бік від будинку біг ОСОБА_4, а у ОСОБА_5 бачили два поранення. ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 мабуть ударив його ключем;

показаннях свідка ОСОБА_9 про те, що ніж ОСОБА_4 взяв дома, щоб різати рибу та підтвердив ту обставину, що ОСОБА_4 біля під'їзду чекали декілька чоловік;

показаннях свідка ОСОБА_6 про те, що в лікарні ОСОБА_5 їй розповів, що почав бійку першим, потім у ОСОБА_4 десь взявся ніж і він його ним ударив;

даними протоколів огляду місця події від 5 липня 2007 року;

даними протоколів впізнання предметів від 7 липня 2009 року та від 8 липня 2009 року;

даними судово-імунологічних експертиз;

даними судово-медичної експертизи N 1933-с від 19 серпня 2009 року, відповідно до якої ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

даними судово-медичної експертизи N 1934-с від 7 серпня 2009 року, відповідно до якої ОСОБА_4 заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Протягом досудового слідства і в суді ОСОБА_4 давав послідовні докладні показання, які підтверджуються доказами у справі і погоджуються з показаннями самого потерпілого. Показання ОСОБА_5 в частині того, що він не пам'ятає деяких обставин, пов'язаних з його протиправною поведінкою, суд дослідив і належно оцінив.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про необхідну оборону" щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їх фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.

Суд дав належну оцінку доказам у справі і зробив правильний висновок про те, що умисел і мотив на умисне вбивство у ОСОБА_4 відсутній. Судом було вірно встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, першим розпочав конфлікт, зі своїми знайомими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 чекав ОСОБА_4 біля будинку, в якому той проживав. Потім із застосуванням фізичної сили ОСОБА_5 відвів ОСОБА_4 від під'їзду, першим наніс удар в обличчя, потім наніс ще не менше 6 ударів.

Районним судом правильно визнано те, що ОСОБА_4 дійсно побоювався за своє життя і здоров'я та наносив удари потерпілому з метою захисту від його протиправних дій.

Судом першої інстанції було встановлено, що із 10 ударів, які ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5, тільки 2 були проникаючими, нанесені вони були дуже швидко, без розриву у часі і з метою припинити протиправні дії потерпілого. Крім того, ОСОБА_4 після того як зміг скинути потерпілого з себе, втік з місця події, що також свідчить про відсутність у засудженого умислу на позбавлення життя ОСОБА_5.

Відповідно до висновку криміналістичної експертизи ніж, яким ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_5, до холодної зброї не належить (а. с. 179 - 181).

Таким чином, фактичні обставини свідчать про протиправність дій потерпілого, який створив умови, за яких засуджений перебував у стані необхідної оборони, межі якої він перевищив. Тому кваліфікація дій засудженого ОСОБА_4 за ст. 124 КК України є правильною.

Доказів, які б давали підстави кваліфікувати дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у справі не встановлено, а тому доводи першого заступника прокурора Харківської області є безпідставними.

Обираючи покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, злочин вчинив у неповнолітньому віці, характеризувався позитивно, щиро розкаявся і визнав свою вину, добровільно відшкодував завданий збиток, але злочин вчинив, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Вважати призначене покарання м'яким підстав немає.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України (у редакції законів України N 2533-III від 21 червня 2001 року та N 3323-IV від 12 січня 2006 року) та п. 2 розділу XIII Перехідних Положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року, колегія суддів ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційної скарги першого заступника прокурора Харківської області.

 

Судді:

М. Є. Короткевич

 

М. І. Гриців

 

О. Б. Прокопенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали