ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.03.2010 р.

Справа N 10/122-09-2965

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів - Чернова Є. В., Цвігун В. Л. (за участю представників: позивача - Чміль В. В., відповідача - Волков О. В., Грицюта О. П.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Комунар" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 у справі N 10/122-09-2965 за позовом ВАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Одеської філії до ДП "Дослідне господарство "Комунар" про зобов'язання виконати умови мирової угоди, встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.10.2009 (суддя Смелянець А. Є.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 (судді: Тофан В. М., Журавльов О. О., Михайлов М. В.), позов задоволено частково - на підставі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язано відповідача (боржника) виконати умови мирової угоди від 07.08.2006, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2006 у справі N 14/65-03-1636, щодо сплати позивачу (стягувачу) заборгованості в сумі 45953,76 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про видачу наказу про примусове виконання рішення припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на відсутність предмету спору, оскільки такий наказ видається позивачу відповідно до ст. 116 ГПК України незалежно від заявлених позовних вимог.

ДП "Дослідне господарство "Комунар" в поданій касаційній скарзі просить рішення і постанову скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 86 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що чинна на даний час ухвала господарського суду Одеської області від 12.10.2006 про затвердження між сторонами мирової угоди від 07.08.2006 є виконавчим документом, від виконання якої боржник не відмовляється.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Рішенням місцевого господарського суду Одеської області від 06.05.2003 у справі N 14/65-03-1636 з відповідача (ДП "ДГ "Комунар") на користь позивача (НАК "Украгролізинг" в особі Одеської філії) стягнуто 66859,28 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу N 172 від 18.12.98 р. та договору N 255 від 25.03.99 р. з видачею відповідного наказу на примусове виконання цього рішення.

На виконання зазначеного рішення господарського суду відповідач платіжним дорученням N 120 від 31.07.2006 перерахував позивачу 20000 грн. в погашення заборгованості.

7 серпня 2006 року сторони (позивач і відповідач) у процесі виконання рішення господарського суду від 06.05.2003 у справі N 14/65-03-1636 уклали мирову угоду, згідно якої заборгованість відповідача на момент її укладення складає 46859,28 грн., яку відповідач зобов'язався сплатити до 01.08.2007 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2006 у справі N 14/65-03-1636 укладена сторонами мирова угода від 07.08.2006 була затверджена відповідно до ст. 121 господарського процесуального кодексу України.

Після винесення вказаної ухвали суду про затвердження укладеної між сторонами 07.08.2006 р. мирової угоди державний виконавець постановою від 27.06.2007 р. закінчив виконавче провадження про примусове виконання наказу господарського суду від 02.06.2003, виданого на виконання рішення суду від 06.05.2006 у справі N 14/65-03-1636 про стягнення з відповідача 66859,28 грн. Підставою для закінчення виконавчого провадження по вказаній справі було затвердження мирової угоди ухвалою суду.

04.09.2008 р. ДВС за заявою позивача (стягувача) знову була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 02.06.2003 р. у справі N 14/65-03-1636 про стягнення 46859,29 грн. заборгованості.

За скаргою боржника (відповідача) ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2009 р. зазначена постанова ДВС по вказаній справі визнана недійсною, після чого позивач (стягувач) звернувся з позовом до відповідача (боржника) про спонукання до виконання мирової угоди.

Ухвала господарського суду є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 названого Закону) ознаки і відомості, зокрема, щодо умов розміру і строків виконання зобов'язань сторін мирової угоди, яка затверджена господарським судом.

За умов недодержання відповідних вимог ухвала суду про затвердження мирової угоди не може вважатись виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки ухвала господарського суду від 12.10.2006 у справі N 14/65-03-1636, якою затверджена мирова угода сторін від 07.08.2006, не містить усіх даних (ознак та відомостей) щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язання сторонами тощо, обов'язковість яких передбачена ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" та наявність яких є необхідною умовою для набрання вказаною ухвалою суду статусу виконавчого документу, то така ухвала не є виконавчим документом для її виконання державною виконавчою службою, а тому правомірним є позов про зобов'язання виконання зазначеної мирової угоди відповідачем (боржником) по сплаті суми заборгованості.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 15.03.2006 р., чинній на момент затвердження мирової угоди від 07.08.2006) державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом. Ухвала суду про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна відповідати загальним вимогам, викладеним у ст. 86 ГПК України та ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, винесена на стадії виконання судового рішення у справі N 14/65-03-1636 ухвала господарського суду Одеської області від 12.10.2006 про затвердження між сторонами мирової угоди від 07.08.2006, резолютивна частина якої обмежується лише вказівкою про затвердження угоди, не містить передбачених законодавством ознак та відомостей (умови, розмір і строки виконання зобов'язань сторін тощо) для визнання її виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі N 30/404).

Викладеним спростовується голослівне твердження скаржника про те, що чинна на даний час ухвала господарського суду Одеської області від 12.10.2006 є виконавчим документом.

Суд першої інстанції, встановивши факт невиконання відповідачем умов затвердженої судом мирової угоди в частині сплати залишку заборгованості (46859,28 грн.) у встановлений строк (до 01.08.2007 р.), який не заперечується скаржником, правильно задовольнив позов з посиланням на те, що з врахуванням положень ст. ст. 11, 202, 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України укладена між сторонами мирова угода від 07.08.2006 за своєю правовою природою є правочином та підлягає обов'язковому виконанню його сторонами.

Доводи ж відповідача щодо відсутності його відмови від виконання ухвали господарського суду Одеської області від 12.10.2006 у справі N 14/65-03-1636 суперечать фактичним обставинам справи.

Таким чином, пред'явлений товариством позов відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115,1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 у справі N 10/122-09-2965 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Комунар" - без задоволення.

  

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали