ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.03.2012 р.

Справа N 16/5025/1384/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М. В., судді Васищака І. М., судді Палій В. М., розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. у справі господарського суду Хмельницької області N 16/5025/1384/11 за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" до Приватного підприємства "Юлія" про виселення із незаконно займаного приміщення загальною площею 65,20 кв. м, що розташоване у будинку N 1 по вул. Набережній для КП НМР "ЖКО" (за участю представників сторін: від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився), встановив:

Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Юлія" і просило суд виселити останнє із приміщення загальною площею 65,20 кв. м, що розташоване у будинку N 1 по вул. Набережній м. Нетішина.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункті 6.2 укладеного між сторонами договору оренди N 54 від 02.06.2008 р. та фактично обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення, оскільки договір оренди припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, і позивач повідомив відповідача про те, що дію договору оренди продовжено не буде.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.10.2011 р. (суддя В. В. Магера) позов задоволено: виселено відповідача із нежитлового приміщення площею 65,20 кв. м, що розташоване за адресою: м. Нетішин, вул. Набережна, 1.

Вказане рішення мотивовано дотриманням позивачем встановленого законом та договором порядку та строків щодо повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. (головуючий, суддя Василишин А. Р., судді Юрчук М. І., Дужич С. П.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів недотримання позивачем умов договору та норм чинного законодавства України щодо строку направлення повідомлення про припинення дії договору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір оренди N 54 від 02.06.2008 р. індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Нетішина, та додаткову угоду до нього від 01.02.2010 р., за умовами яких позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлове приміщення гуртожитку, яке складається з 7 приміщень, загальною площею 65,20 кв. м, розташованих за адресою: м. Нетішин, вул. Набережна 1.

Пунктами 12.1 та 12.4 договору оренди встановлено, що договір вступає в силу з 02.06.2008 р. і діє до 30.05.2009 р.; у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на кожен наступний термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до пункту 12.7 договору договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач листом N 01-09/655 від 16.04.2010 р., який отримано відповідачем 20.04.2010 р., повідомив останнього про те, що термін дії договору оренди закінчується 30.05.2010 р. і продовжуватись не буде, у зв'язку з чим необхідно здати приміщення згідно акта прийому-передачі, відповідно до умов договору (а. с. 30 - 35).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що сторона за договором, яка бажала відмовитися від договору, зобов'язана була попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення терміну, на який було укладено договір.

За висновком суду апеляційної інстанції позивачем не дотримано порядок повідомлення відповідача про закінчення терміну дії договору, оскільки лист від 16.04.2010 р. було отримано відповідачем 20 квітня 2010 року (тобто до закінчення дії договору, а не протягом місяця після закінчення терміну дії договору, визначеного пунктом 12.1 договору).

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає положенням чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008 р. N 2-11/9948-2007, від 18.08.2009 р. N 2/385).

Враховуючи, що позивач висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди до закінчення терміну його дії, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди N 54 від 02.06.2008 р. припинив свою дію з 30.05.2010 р.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Пунктом 6.2 договору визначено, що відповідач зобов'язаний після припинення дії договору передати позивачу орендований об'єкт в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального фізичного зносу), згідно акта приймання-передачі не пізніше п'ятнадцяти днів з дня втрати договором чинності.

Оскільки дія договору оренди припинена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про безпідставне зайняття відповідачем орендованих ним приміщень.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.11.2010 р. в іншій справі N 11/17/1139-10 (а. с. 108 - 110), яким припинено провадження у справі в частині розірвання договору оренди N 54 від 02.06.2008 р. та виселення відповідача із займаних ним приміщень у зв'язку з відмовою позивача від позову в цих частинах, колегія суддів відхиляє, оскільки підставою заявлених у вказаній справі позовних вимог було порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати орендних платежів, тоді як підставою позову у даній справі є припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанцій.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об'єднання" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. у справі N 16/5025/1384/11 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.2011 р.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали