ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 13 квітня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України у складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Балюка М. І., Романюка Я. М., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - сьома Луганська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на частку у спадковому майні, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2008 року, встановила:

У липні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на частку у спадковому майні.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_8, внаслідок чого відкрилась спадщина, до якої увійшла квартира АДРЕСА_1. 5 вересня 2007 року сьомою Луганською державною нотаріальною конторою відповідачу ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Посилаючись на те, що вона, будучи спадкоємицею першої черги за законом, як непрацездатна має право на обов'язкову частку у спадщині, однак з поважних причин пропустила встановлений законом строк для подачі нотаріусу заяви про її прийняття, позивачка просила визначити додатковий строк для подання нею такої заяви, визнати недійсним одержане відповідачем свідоцтво про право на спадщину за заповітом та визнати за нею право на  частку квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 травня 2008 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Продовжено ОСОБА_6 строк для прийняття спадщини, визнано частково недійсним видане 5 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом та визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової частки після смерті її батька ОСОБА_8.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не має права на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на день її відкриття не досягла пенсійного віку, встановленого законом для жінок, а вихід її на пенсію на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність і права на обов'язкову частку у спадщині не дає.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, яка на підставі ч. 1 ст. 8 ЦК України підлягає застосуванню до спірних відносин, непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для жінок визначено пенсійний вік 55 років.

Судом установлено, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 10). Батько позивачки ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 8). Отже, на день відкриття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті батька позивачки, вона не досягла пенсійного віку, встановленого законом для жінок.

Встановивши такі обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права на обов'язкову частку у спадщині позивачка не має.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд вказав, що з жовтня 2003 року позивачка вийшла на пенсію по вислузі років. Однак при цьому апеляційний суд не врахував, що вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов'язкову частку у спадщині не дає.

Таким чином, апеляційним судом помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2008 року скасувати і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 травня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

М. І. Балюк

Л. І. Охрімчук

Я. М. Романюк

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали