КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07.02.2012 р.

Справа N 2а-4193/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Файдюка В. В., суддів: Маслія В. І., Чаку Є. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2011 року (Постанова N 2а-4193/11/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання акта протиправним та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2011 року (Постанова N 2а-4193/11/2670) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання акта протиправним та зобов'язання вчинити дії - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 383 від 18 листопада 2005 року з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

На підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України N 261 від 9 липня 2009 року "Про затвердження Змін до Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383" пункт 3 Порядку N 383 викладено в новій редакції, у зв'язку з чим при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що наказ N 261 виданий в межах повноважень, наданих Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1543.

Оскаржуваний в частині наказ Міністерства праці та соціальної політики України N 261 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 липня 2009 року за N 721/16737.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України N 493/92 від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 731 від 28 грудня 1992 року.

Відповідно до абз. 2 п. 1 вказаного Положення - державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Отже, факт державної реєстрації наказу N 261 свідчить про проведення правової експертизи Міністерством юстиції України та про відсутність у нього підстав для відмови в державній реєстрації наказу N 261.

Крім того, правомірність цього наказу підтверджується наявним в матеріалах справи висновком Міністерства юстиції України від 22 липня 2009 року, у відповідності до якого положення проекту наказу N 261 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, тобто нормам міжнародного та європейського права.

Відповідно до пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Судом відзначається, що наведена норма діяла з моменту введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не змінювалась та не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до п. п. "а", "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - право на пільгове призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими Списком N 2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, за умови проведення атестації робочого місця.

Разом з тим, статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також встановлені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством (до 1 січня 1992 року), а саме:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Вищенаведені норми також діяли з моменту введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", не змінювались та не визнавалась такими, що не відповідають Конституції України.

У відповідності до вимог Порядку N 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, які чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків.

Як зазначалось вище, пункт 3 Порядку N 383, із змінами, внесеними наказом N 261, передбачає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, з огляду на зміст оскаржуваної позивачем нової редакції пункту 3 вбачається, що порядок застосування списків, встановлений як наказом N 261, так і Порядком N 383 не змінився, а новою редакцією, з урахуванням введення в дію вимоги щодо атестації робочих місць, більш розширено визначено спосіб підтвердження умов праці до певної дати і після неї.

Крім того, наказ N 261 та Порядок N 383 не змінюють умови і норми загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а врегульовують механізм та спосіб застосування Списків N 1 і N 2 при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах саме відповідно до п. п. "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які, як зазначалось, з моменту введення їх в дію не визнавалась такими, що не відповідають Конституції України, що є фактичним виконанням положень Законів України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено невідповідності оскаржуваного пункту 3 Порядку N 383 з урахуванням змін, внесених наказом N 261 Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", актам вищої юридичної сили, не встановлено порушень законодавства через його прийняття, а також охоронюваних законом інтересів позивача у справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2011 року (Постанова N 2а-4193/11/2670) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

В. В. Файдюк

Судді:

В. І. Маслій

 

Є. В. Чаку

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали