ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.05.2010 р.

N Б15/357-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Катеринчук Л. Й. (доповідач у справі), Білошкап О. В., розглянувши касаційні скарги ФОП ОСОБА_4 на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 р. у справі N Б15/357-08 господарського суду Дніпропетровської області за заявою ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_4 про визнання банкрутом (в судове засідання представники сторін не з'явились), встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2009 року (суддя Петренко Н. Е.) по справі N Б15/357-08 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за заявою кредитора ОСОБА_5.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 р. суддя Петренко Н. Е.) по справі N Б15/357-08 визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік. Ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 призначено арбітражного керуючого Татаринову Ю. В.

Постанова суду мотивована приписами ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) та обґрунтована наявністю заборгованості у боржника перед кредитором ОСОБА_5 в сумі 210000 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_4, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції і припинити провадження у справі N Б15/357-08, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 53 Цивільного кодексу України, статті 209 Господарського кодексу України, статей 47 - 49 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2009 року (суддя Петренко Н. Е.) по справі N Б15/357-08 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за заявою кредитора ОСОБА_5, в порядку ст. ст. 7, 12, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судом встановлено, що боржник (ФОП ОСОБА_4) зареєстрований в установленому законом порядку, як суб'єкт підприємницької діяльності та веде підприємницьку діяльність.

Постановою господарського суду від 30.12.2008 р. визнано банкрутом фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ОСОБА_4, зобов'язано його здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постанова суду мотивована приписами ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та обґрунтована наявністю у боржника кредиторської заборгованості перед кредитором ОСОБА_5 в сумі 210000 грн.

Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Стаття 47 Закону про банкрутство передбачає загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.

Згідно з ч. 2 статті 47 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Відповідно до ч. 4 статті 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина - підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство в порядку Закону про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі щодо фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку). При цьому, з урахуванням положень ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами. Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутств боржника - фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення справи про банкрутство бути не можуть.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор ОСОБА_5 подав заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, в порядку статей 7, 47 Закону про банкрутство, як фізична особа без статусу суб'єкта підприємництва та визначив свій правовий статус у Договорі позики від 01.03.2008 року саме як фізична особа, а не як суб'єкт підприємництва (а. с. 10).

Однак, порушуючи провадження у справі про банкрутство суд не дав оцінки зазначеним обставинам та порушив справу про банкрутство за заявою фізичної особи, не наділеної статусом підприємця.

Окрім того, частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону про банкрутство, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог визнанням боржником суми боргу відповідно до претензії (а. с. 12), та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції, направивши справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, дослідити обставини обґрунтованості порушення провадження у справі та дійти висновку про можливість здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням роз'яснень пункту 36 постанови Пленуму Верховного суду України N 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 року касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційні скарги ФОП ОСОБА_4 на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 р. у справі N Б15/357-08 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 р. скасувати.

Справу N Б15/357-08 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 р. з моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

 

Головуючий

Н. Г. Ткаченко

Судді:

Л. Й. Катеринчук

 

О. В. Білошкап

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали