ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.03.2010 р.

N 5/383/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого, Коваленка В. М. (доповідач у справі), Короткевича О. Є., розглянувши касаційну скаргу Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства, м. Миколаїв, на постанову від 19.01.2010 р. господарського суду Миколаївської області у справі N 5/383/09 господарського суду Миколаївської області за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦАВТОТОРГ", м. Миколаїв, про визнання банкрутом (ліквідатор - арбітражний керуючий Руденко Т. В., в судовому засіданні взяв участь представник: арбітражного керуючого Руденко Т. В. - Філевський Р. М., довір.), встановив:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.12.2009 року порушено провадження у справі N 5/383/09 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦАВТОТОРГ" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 року (суддя - В. І. Міщенко) Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Руденко Т. В.

Не погоджуючись з цією постановою суду першої інстанції, Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства (далі - Облвідділ) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 5, 7, 51 Закону про банкрутство, ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 61 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Здійснюючи касаційне провадження за скаргою Облвідділу, суд касаційної інстанції враховує, що Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є учасником провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим має процесуальне право на оскарження судових актів у справі. До того ж, у справі не були надані докази виключення його з ЄДРПОУ ні на момент подання касаційної скарги, ні на момент її розгляду в суді касаційної інстанції.

Крім цього слід зазначити, що доданими до відзиву арбітражного керуючого Руденко Т. В. на касаційну скаргу документами не спростовуються повноваження Вудуда Г. І. підписувати касаційну скаргу від імені Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства, тому що вказані документи не містять інформації щодо дати призначення голови ліквідаційної комісії Облвідділу Кучеренко Л. В.

Слід зазначити, що Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є учасником провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим має процесуальні права на оскарження судових актів.

Вивчивши обставини, які підтверджують неможливість боржника розрахуватися зі всіма кредиторами, та розглянувши надані боржником документи, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання його банкрутом за ст. 51 Закону про банкрутство.

Втім до такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування положень діючого законодавства, які встановлюють наявність необхідних передумов для звернення з заявою про порушення провадження у справ про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону про банкрутство.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено нормами ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б.

Згідно ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Відповідно до норм абз. 3 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Між тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення державного реєстратора про прийняття 25.12.2009 р. власниками Боржника рішення про його припинення.

Крім цього, положення ч. 4 статті 105 Цивільного кодексу України передбачають, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, яка встановлює, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Між тим, матеріали справи не містять доказів: здійснення публікації у відповідних друкованих засобах масової інформації про припинення юридичної особи; переліку пред'явлених вимог кредиторів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство не додані докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України), зокрема органу державної податкової служби за місцем реєстрації Боржника, як платника податків, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

На необхідності такого повідомлення органу державної податкової служби також наголошено Верховним Судом України у постанові від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, яким чином формувався пасив боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника) у процедурі добровільної ліквідації, а боржником не дотримано вимог ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України, яка передбачає складення ліквідаційною комісією після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами проміжного ліквідаційного балансу, оскільки матеріали справи містять фінансовий звіт, а не проміжний баланс, що має бути складений за результатами аналізу активів та пасивів Боржника.

Таким чином, у даному випадку ліквідаційною комісією Боржника був порушений порядок добровільної ліквідації, а судом першої інстанції не враховано, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів зазначає, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за особливою процедурою в порядку ст. 51 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції без достатніх правових підстав порушено справу про банкрутство Боржника за особливою процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство, та, відповідно, визнано його банкрутом.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин, висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають вимогам законодавства, тому оскаржувана постанова про визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а провадження у справі -припиненню.

Враховуючи вказане та керуючись нормами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства задовольнити.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 р. у справі N 5/383/09 скасувати.

3. Провадження у справі N 5/383/09 припинити.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

О. Є. Короткевич

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали