ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.07.2011 р.

N П/9991/367/11

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого-судді - Цвіркуна Ю. І. (суддя-доповідач), суддів: Веденяпіна О. А., Головчук С. В., Зайця В. С., Кочана В. М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, встановив:

ОСОБА_1 пред'явив позов до Президента України Януковича Віктора Федоровича, подавши позовну заяву до Вищого адміністративного суду України, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо незапровадження податкових канікул для малого бізнесу строком на 5 років, незниження ПДВ до 17 % з 1 січня 2011 року, незниження податку на прибуток до 19 % з 1 січня 2011 року, непереходу до системи контрактної армії з 1 січня 2011 року; - зобов'язати Президента України протягом місяця з дня набуття законної сили рішення суду внести до Верховної Ради України законопроекти щодо запровадження податкових канікул для малого бізнесу на 5 років, зниження ПДВ до 17 % невідкладно, зниження податку на прибуток до 19 % невідкладно, переходу до системи контрактної армії.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, направив до суду телеграму про розгляд справи без його участі.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання до суду не з'явився, явку свого представника не забезпечив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У зв'язку із зазначеним, справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 КАС України розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача та дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

Предметом оскарження позивач визначив бездіяльність Президента України Януковича Віктора Федоровича щодо невиконання передвиборної програми на пост Президента України. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що громадянин України Янукович Віктор Федорович, до його обрання 7 лютого 2010 року Президентом України, у своїй передвиборчій програмі обіцяв вчинити ряд дій, у випадку обрання його Президентом, але своїх обіцянок не виконав, внаслідок чого порушив права позивача як виборця і спричинив йому значну шкоду.

Законом України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року N 474-XIV визначені засади виборів Президента України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні N 3-рп/2005 від 24 березня 2005 року у справі за конституційними поданнями Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради про офіційне тлумачення положень пункту 4 частини третьої статті 56, пункту 2 частини першої, частини п'ятнадцятої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України" зазначив, що одним із етапів виборчого процесу є передвиборна агітація, основною метою якої є формування волі виборців голосувати за того чи іншого кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України (частина перша статті 58 Закону).

За змістом положень розділу VIII "Передвиборна агітація" Закону N 474-XIV передвиборна програма кандидата на пост Президента України є засобом агітації (статті 57 - 64 Закону).

При цьому передвиборна програма кандидата на пост Президента України не є законодавчим актом.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини п'ятої статті 1711 КАС України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.

Аналізуючи норми названих вище правових норм, суд може визнати дії чи бездіяльність відповідного суб'єкта владних повноважень протиправними лише тоді, коли ним допущено порушення положень Конституції або законів України.

Враховуючи те, що позивач у своєму позові навіть не посилається на порушення відповідачем положень чинних законодавчих актів, підстав для визнання бездіяльності Президента України протиправною немає.

Разом з тим, згідно із статтею 75 Основного Закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Виключно законами України визначаються, зокрема, основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку (пункт 17 частини першої статті 92 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Пункт 30 статті 106 Конституції України закріплює, що Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Однак положення Основного Закону не встановлюють такого обов'язку.

Отже, судом не встановлено, що при здійсненні владних управлінських функцій Президентом України було порушено права позивача, в тому числі і як виборця.

З огляду на встановлені обставини та положення статті 93 Конституції України, згідно із якими Президентові України належить право, а не обов'язок законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення до Парламенту відповідного законопроекту також відсутні.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 86, 122, 128, 159 - 163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий

Ю. І. Цвіркун

Судді:

О. А. Веденяпін

 

С. В. Головчук

 

В. С. Заяць

 

В. М. Кочан

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали