ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.10.2010 р.

N К-29447/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Васильченко Н. В., Гордійчук М. П., Леонтович К. Г., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі N 2-а-12912/10/0570 за позовом Мар'їнського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсним пункту припису в частині відшкодування незаконних витрат, встановила:

У травні 2010 року Мар'їнський районний відділ Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області звернувся в суд з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, в якому просив визнати частково недійсним пункт 3 вимоги відповідача від 20 квітня 2010 року N 41-12/186 в частині відшкодування зайво перерахованих витрат на суму 28694,72 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками Мар'їнського міжрайонного Контрольно-ревізійного відділу було проведено ревізію використання бюджетних коштів виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту в Мар'їнському районному відділі Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Донецькій області за період з 1 лютого 2007 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої було складено акт від 30 березня 2010 року N 41-15/06, яким встановлено зайву сплату Мар'їнським районним відділом внесків до Пенсійного фонду України за період з 1 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року на загальну суму 28694 грн. 72 коп., чим порушено п. 4.1 Інструкції про порядок обрахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1. Порушення було встановлене шляхом перевірки меморіального ордеру N 5.

20 квітня 2010 року відповідачем було прийнято спірну Вимогу N 41-12/186 про усунення порушень виявлених під час ревізії Мар'їнського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Донецькій області, якою зобов'язано відшкодувати незаконні витрати в сумі 28694 грн. 72 коп. шляхом коригування по бухгалтерському обліку зайвих виплат до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Преамбула Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказує, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно пп. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 вказаного Закону стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування контролюючим органом є органи Пенсійного фонду України.

Саме органи Пенсійного фонду України згідно з пп. 2.2.1 й 2.2.2 п. 2.1 ст. 2 вказаного Закону мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме Виконавчій дирекції Пенсійного фонду України та її територіальним органам надано право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", метою державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є, зокрема, забезпечення дотримання суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Ч. 2 ст. 103 Закону України N 1058 визначено вичерпний перелік органів, які здійснюють Державне регулювання та нагляд у порядку, передбаченому законодавством, до яких органи контрольно-ревізійної служби не відносяться.

Судами встановлено, що на виконання приписів зазначених правових норм Управлінням Пенсійного фонду України в Марійському районі Донецької області було проведено планову перевірку Марійського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області з питань дотримай і. я вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 1 січня 2007 року по 30 жовтня 2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 30 листопада 2009 року. Відповідно до висновку Акта перевірки порушень не встановлено. Зокрема, внески до Пенсійного фонду України нараховані та сплачені на інші виплати, а саме на грошову допомогу військовослужбовцям при звільненні, що відповідало вимогам чинного на той час законодавства.

В свою чергу, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" відносить до функцій контрольно-ревізійного управління проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, Мар'їнський міжрайонний контрольно-ревізійний відділ діяв не у межах повноважень, що передбачені законами України, у зв'язку з чим прийнята за результатами таких дій вимога не може вважатися правомірною і підлягає визнанню недійсною.

Ст. 21 Закону України "Про пожежну безпеку" зазначає, що умови праці особового складу державної пожежної охорони відповідають умовам праці осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року N 1555 на осіб начальницького і рядового складу державної пожежної охорони поширена дія постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", відповідно до п. 10 якої, зокрема, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу з 1 січня 2007 року підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами.

Ч. 1 ст. 19 вказаного Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідачем в Акті перевірки та вимозі від 20 квітня 2010 року N 41-12/186 ставиться у провину позивачу порушення приписів п. 4.1 Інструкції про порядок обрахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1.

Згідно приписів абзацу 1 п. 4.1 Інструкції для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 Інструкції (до яких відноситься Мар'їнський районний відділ Головного управління МНС України в Донецькій області) розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставкою 33.2 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, у тому числі і одноразової грошової допомоги атестованому складу при звільненні.

Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" на атестований склад позивача не поширювалася.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", на порушення якої посилався контрольно-ревізійний відділ, не підлягала застосуванню до періоду з 1 лютого 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки набрала чинності після вказаного з періоду - з 1 січня 2008 року.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання частково недійсним пункту 3 вимоги відповідача від 20 квітня 2010 року N 41-12/186 в частині відшкодування зайво перерахованих витрат на суму 28694,72 грн.

Згідно ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, ухвалила:

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області -відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

К. Г. Леонтович

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали