ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.01.2010 р.

N К-23140/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів - Бутенка В. І., Лиски Т. О., Мойсюка М. І., Сороки М. О., Штульман І. В. (доповідач), провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_6 до Національного банку України про визнання частково незаконною постанову Правління Національного банку України від 19 грудня 2006 року N 466, за касаційною скаргою ОСОБА_7,  представника позивача ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року, встановив:

У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд позовом до Національного банку України про визнання частково незаконною постанови Правління Національного банку України від 19.12.2006 р. N 466 "Про затвердження Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України". Просить суд визнати форму N 613 "Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" та форму N 614 "Звіт про найбільш (прямих та опосередкованих) учасників контрагентів банку" Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, які затверджені оспорюваною постановою правління НБУ від 19.12.2006 р. Свої вимоги мотивує тим, вказана постанова N 466 порушує його права як акціонера АКБ "Правекс-Банк".

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2007 р. провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Національного банку України про визнання частково незаконною постанову Правління Національного банку України від 19.12.2006 р. N 466 - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 р. скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2007 р., вищезазначену позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Не погоджуючись із ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2007 р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивача подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1, 12 ГПК України спори суб'єктів підприємницької діяльності з підприємствами, установами, організаціями про захист порушених прав та свобод, та їх спори про визнання незаконними правових актів підлягають розглядові в господарських судах.

Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом в інтересах юридичної особи - АКБ "Правекс-Банк". Оспорювана ОСОБА_6 постанова Правління Національного банку України від 19.12.2006 р. N 466 не впливає на особисті права та обов'язки заявника, а стосується виключно юридичних осіб (банківських установ), які мають можливість самостійно захищати свої права шляхом звернення до суду, так як відносини між позивачем та АКБ "Правекс-Банк" носять корпоративний характер.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду в судах в порядку адміністративного судочинства.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_6 до Національного банку України про визнання частково незаконною постанову Правління Національного банку України від 19.12.2006 р. N 466, апеляційний суд, врахувавши відсутність у акціонера права представляти інтереси банку від свого імені в судах, дійшов вірного висновку, що вказану позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності та застосував п. 1 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм права, доводи касаційної скарги висновок суду апеляційної інстанції не спростовує, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_7, - представника позивача ОСОБА_6, - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2007 року, якою скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2007 року та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_6 до Національного банку України про визнання частково незаконною постанову Правління Національного банку України від 19 грудня 2006 року N 466, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст. ст. 235 - 239 КАС України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали