ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.01.2011 р.

N К-49763/09

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді  Гордійчук М. П. (суддя - доповідач), суддів - Бим М. Є., Гончар Л. Я., Конюшка К. В., Харченка В. В., секретаря судового засідання - Бака О. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про визнання дій незаконними, встановила:

Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (надалі - ЗАТ "ВТФ "Радосинь") звернулось із позовом до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в місті Києві (надалі - Підрозділ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2008 року позовна заява залишена без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Водночас, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (надалі - ТОВ "КАІС") звернулось до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ в м. Києві про визнання дій незаконними.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2008 року позов ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа -Українсько-американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2008 року в задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що відповідач діяв у повній відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", а доводи УАСП ТОВ "КАІС", наведені в обґрунтування позовних вимог, не знаходять своє підтвердження та спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ЗАТ "ВТФ "Радосинь" оскаржило її до Київського апеляційного адміністративного суду в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 р. апеляційну скаргу ЗАТ "ВТФ "Радосинь" задоволено, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2008 р. скасовано, ухвалено нову постанову, якою визнано неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві з оцінки і реалізації нежилої будівлі (літера А) загальною площею 2911,6 кв. м, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект В. Маяковського, буд. 6.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, УАСП ТОВ "КАІС" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві знаходилось зведене виконавче провадження щодо ЗАТ "ВТФ "Радосинь" по виконанню рішень судів та інших виконавчих документів щодо стягнення грошових коштів.

Постановами державного виконавця N 181/15 та N 180/15 від 18.02.2005 року порушено виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 23.12.2004 року та виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 15.02.2005 року.

Предметом стягнення за вказаними виконавчими документами було нежитлове приміщення (літера А) загальною площею 2911,6 (дві тисячі дев'ятсот одинадцять цілих шість десятих) метрів квадратних, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, буд. 6, на який в ході здійснення виконавчого провадження було накладено арешт згідно з актом опису і арешту майна від 05.08.2005 року серія АА N 037744.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2007 року у справі N 15/303-б було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "ВТФ "Радосинь", у зв'язку з чим 25.05.2007 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження по виконання виконавчих документів, що перебували на виконанні, щодо ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

Постановою від 25.05.2007 року із зведеного виконавчого провадження щодо боржника ЗАТ "ВТФ "Радосинь" державним виконавцем було виділено в окреме провадження виконавче провадження з виконання двох виконавчих написів нотаріусів - виконавчого напису, виданого 23 грудня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 2911,6 (дві тисячі дев'ятсот одинадцять цілих шість десятих) метрів квадратних, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, буд. 6, що належить ЗАТ "ВТФ "Радосинь", яке знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Володимира Маяковського, буд. 6, а також виконавчого напису, виданого 15 лютого 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2., про звернення стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 2911,6 (дві тисячі дев'ятсот одинадцять цілих шість десятих) метрів квадратних, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, буд. 6, що належить ЗАТ ВТФ "Радосинь", яке знаходиться за цією ж адресою.

В ході виконання цього зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про призначення експерта-суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

Після проведення експертної оцінки, державним виконавцем було складено Акт про вручення і ознайомлення з експертним висновком відповідного нерухомого майна від 21.01.2008 року.

21.08.2008 року державним виконавцем було подано заявку Генеральному директору ТОВ "Мультисервіс" на реалізацію нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект В. Маяковського, буд. 6.

Згідно з протоколом N 2 від 16.04.2008 року проведено торги з реалізації майна (предмета іпотеки), яке належить ЗАТ "ВТФ "Радосинь".

22.04.2008 року державним виконавцем складено Акт про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах.

Постановами від 12.05.2008 року ВП N 5644423, ВП N 5644190 головного державного виконавця Зорі А. С. закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню вищеназваних виконавчих написів приватних нотаріусів у зв'язку з їх виконанням в повному обсязі.

Вищеназвані обставини визнані учасниками процесу і не оспорювались в судах.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що, перевіривши всі матеріали справи, а також вивчивши матеріали зведеного виконавчого провадження щодо боржника ЗАТ "ВТФ "Радосинь", не було встановлено порушень норм чинного законодавства з боку відповідачів, а відтак, у суду були підстави вважати, що дії та рішення державних виконавців при здійсненні виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріусів відповідають нормам законів, а підстави для задоволення позову відсутні.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд помилково посилався на те, що всупереч вимогам Закону "Про виконавче провадження" державні виконавці після відкриття провадження у справі про банкрутство ЗАТ "ВТФ "Радосинь" не зупинили виконавчі провадженні з виконання виконавчих написів приватних нотаріусів ОСОБА_1 від 23.12.2004 року та ОСОБА_2 від 15.02.2005 року, а тому і всі подальші дії по їх виконанню є незаконними.

Проте з таким висновком апеляційного суду, не може погодитися колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на таке.

Частиною 6 статті 64 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно. Зміни до наведеної норми в частині виконання дій, направлених на стягнення за рахунок заставленого майна, внесено Законом України від 18 листопада 2003 року "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Державні виконавці під час прийняття постанови про виділення із зведеного виконавчого провадження в окреме виконавчих написів приватних нотаріусів керувалися саме названою нормою спеціального закону, який визначає порядок їх діяльності.

Судова колегія доходить висновку, що виходячи з положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель є кредитором з особливим статусом, а не конкурсним або поточним, оскільки його вимога забезпечена заставою майна і стягнення звернене на це майно. Виходячи з системного тлумачення законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що речення 2 частини 6 статті 64 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, яка регулює саме процедуру виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно юридичних осіб, зокрема, і в справах про банкрутство. Тому суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначена норма не входить в колізію зі статтями 12, 14, 26 ч. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині регулювання процедури стягнення під час мораторію, оскільки вказані норми в даному випадку є загальними.

Щодо застосування апеляційним судом до спірних правовідносин ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", колегія погоджується з доводами касаційної скарги, що застосування вказаної норми закону до спірних правовідносин є безпідставним, позаяк ЗАТ "ВТФ "Радосинь" не було визнано банкрутом, і по відношенню до вказаного товариства не здійснювалась ліквідаційна процедура.

Поза увагою суду апеляційної інстанції безпідставно залишився той факт, що згідно ч. 3 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Таким чином, визнаючи протиправними дії державного виконавця "з оцінки нежилої будівлі" апеляційним судом було невірно застосовано положення ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та визнано протиправними дії державного виконавця в частині повноважень, які тому не належать

Згідно ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали