ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.06.2010 р.

N 2-5/1478.1-2009

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Грейц К. В., суддів: Бакуліної С. В., Глос О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову від 23.02.2010 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-5/1478.1-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Приватного підприємства "Агро-Гранд 309" до Сільськогосподарського приватного підприємства "Сталкер", треті особи: 1. Фонд майна Автономної Республіки Крим; 2. Стовпівська сільська рада АР Крим, про визнання дійсним договору та визнання права власності.

В судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились, від відповідача - не з'явились, від третіх осіб - не з'явились.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М. П.) від 27.10.2009 року у справі N 2-5/1478.1-2009 в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Антонова І. В., судді - Котлярова О. Л., Ткаченко М. І.) від 23.02.2010 року у справі N 2-5/1478.1-2009 рішення Господарського суду АР Крим від 27.10.2009 року скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; визнано дійсним договір від 01.10.2007 року купівлі-продажу будівлі їдальні та господарського магазину загальною площею 521,4 кв. м, розташованої за адресою: Сакський район, с. Стовпове, АР Крим, вул. Совєтська, 11, укладеного між ПП "Агро-Гранд 309" та СГ ПП "Сталкер"; визнано право власності ПП "Агро-Гранд 309" на будівлю їдальні та господарського магазину загальною площею 521,4 кв. м, розташованої за адресою: Сакський район, с. Стовпове, АР Крим, вул. Совєтська, 11.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року, а рішення Господарського суду АР Крим від 27.10.2009 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У січні 2008 року ПП "Агро-Гранд 309" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 1 жовтня 2007 року між ним та СГ ПП "Сталкер" було підписано договір купівлі-продажу, за умовами якого останнє продало позивачу будівлю їдальні та господарського магазину загальною площею 521,4 кв. м, розташовану за адресою: вул. Радянська, 11, с. Стовпове, Сакський район, Автономна Республіка Крим (а. с. 9, том 1). Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання даної угоди, але відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, позивач, посилаючись на частину 1 статті 334 та частину 2 статті 220 Цивільного кодексу України, просив суд про задоволення своїх вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що по спірному договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов та відбулося повне його виконання, а відтак цей договір відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України є дійсним; на підставі дійсного виконаного сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна у позивача виникло право власності щодо нього.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зокрема такий випадок передбачено частиною 2 статті 220 Кодексу, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Водночас згідно з вимогами статті 657 Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Однак чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

За таких обставин Господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Враховуючи викладене, у Севастопольського апеляційного господарського суду не було визначених Господарським процесуальним кодексом України підстав для скасування законного рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно Рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року N 8-рп/2010 визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 6 ч. 1 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у справі N 2-5/1478.1-2009 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у справі N 2-5/1478.1-2009 -скасувати.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009 року у справі N 2-5/1478.1-2009 - залишити в силі.

  

Головуючий, суддя

К. Грейц

Судді:

С. Бакуліна

 

О. Глос

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали