ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.11.2010 р.

N 2-17/604-2009(2-8/604-2009)

Постанову скасовано в частині залишення без зміни постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2010 року в частині задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності (згідно з постановою Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року) (Постанова N 3-28гс11)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого - Першикова Є. В., суддів: Данилової Т. Б., Ходаківської І. П. розглянула касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) та касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" (далі - Товариство) на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 у справі N 2-17/604-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим, за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6) до Товариства про визнання договорів дійсними та визнання права власності та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ФОП ОСОБА_4 до Товариства, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6), про витребування майна.

В засіданні взяли участь представники: ФОП ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (за дов. N 2888 /920213/ від 06.04.2010); Товариства: ОСОБА_8 (за дов. N 01-09/11 від 09.11.2010); ОСОБА_9 (за дов. N 02-09/11 від 09.11.2010); ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10 (за дов. N 12277 від 10.11.2010).

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 07.04.2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В. І.) в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_6 та позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що при укладенні договорів з ФОП ОСОБА_6 було порушено встановлений ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурентний спосіб продажу майна банкрута. Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_4, суд першої інстанції звернув увагу на недоведеність виконання ФОП ОСОБА_4 своїх обов'язків за інвестиційним договором щодо внесення грошових коштів, а також на те, що термін дії вказаного інвестиційного договору закінчився 31.12.2006.

Постановою від 03.09.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Видашенко Т. С., суддів - Заплави Л. М., Ткаченка М. І.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 задоволено.

Рішення від 07.04.2010 Автономної Республіки Крим в частині відмови в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_6 скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_6 задоволено.

Визнано дійсними договори купівлі-продажу N 4/2007 від 28.12.2007 та N 6/2007 від 30.12.2007.

За ФОП ОСОБА_6 визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, 11 км Московського шосе, а саме:

галерею літ. "Б", загальною площею 82,1 м2;

адміністративно-побутовий корпус літ. "В", загальною площею 4422,0 м2;

склад літ. "Г", загальною площею 1296,0 м2;

прохідну літ. "Д", загальною площею 13,0 м2;

підстанцію літ. "Е";

сировинний майданчик, обладнаний козловим краном літ. "1";

пожежний резервуар (інв. N 28);

водонапірну башту (інв. N 16);

каналізаційну насосну станцію (інв. N 36);

внутрішномайданчикові кабельні мережі (інв. N 52);

зовнішньомайданчикові кабельні мережі (інв. N 51);

кабельну лінію (інв. N 54);

внутрішномайданчикові мережі водопроводу та каналізації (інв. N 55);

каналізаційний колектор (інв. N 58);

цех літ. "Ж";

гараж літ. "З";

склад літ. "Л";

склад літ. "О";

склад літ. "М";

насосну літ. "П".

В іншій частині рішення від 07.04.2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

З Товариства на користь ФОП ОСОБА_6 стягнуто 20559,84 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні постанови апеляційний суд вказав, що спірні договори були укладені на підставі протоколу комітету кредиторів боржника та по таким договорам ФОП ОСОБА_6 здійснено оплату грошової суми. Також, апеляційний суд прийшов до висновку, що при укладенні договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов.

Не погодившись з зазначеною постановою апеляційного суду до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулись ФОП ОСОБА_4 та Товариство, які просять постанову від 03.09.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 07.04.2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 6, 203, 215, 216, 220, 316, 317, 328, 525, 526, 627, 629, 655, 657 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 11.11.2010 представник ФОП ОСОБА_11 щодо доводів та вимог скаржників заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційні скарги ФОП ОСОБА_4 та Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 14.03.2007 між Товариством (Боржник) та ФОП ОСОБА_6 (Інвестор) був укладений інвестиційний договір (далі - Договір від 14.03.2007), відповідно до пп. 1.1, 2.2.2, 2.2.11 якого Інвестор має право на отримання активів Боржника на загальну суму інвестицій чи на фактичну суму виконаних інвестиційних зобов'язань.

При цьому, судами встановлено, що відповідно до протоколу комітету кредиторів Товариства від 24.12.2007 N 16 комітетом кредиторів Товариства на підставі положень Договору від 14.03.2007 було прийнято рішення про те, що майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, 11 км Московського шосе, а саме: управління, що згідно з інвентарною справою складається із нежитлового приміщення АБК, літ. "В", загальною площею 4422 м2; нежитлового приміщення складу, літ. "Г", загальною площею 1296 м2; сировинного майданчику, обладнаного козловим краном, загальною площею 4050 м2, підстанцією (літ. "В"), пожежним резервуаром, свердловиною (водонапірна башта, каналізаційна насосна станція, внутрішньомайданчикові кабельні мережі, кабельна лінія, внутрішньомайданчикові мережі водопроводу та каналізації, каналізаційний колектор, галерея літ. "Б", прохідна літ. "Д"), - не підлягає продажу на відкритих торгах, а передається кредитору (ФОП ОСОБА_6В.) за договором купівлі-продажу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.12.2007, з урахуванням вказаного протоколу комітету кредиторів Товариства N 16 від 24.12.2007, між Товариством та ФО-П ОСОБА_6 було укладено договір N 4/2007 купівлі-продажу майна (далі - Договір від 28.12.2007), а саме: галереї літ. "Б", загальною площею 82,1 м2; адміністративно-побутового корпусу літ. "В", загальною площею 4422,0 м2; складу літ. "Г", загальною площею 1296,0 м2; прохідної літ. "Д", загальною площею 13,0 м2; підстанції літ. "Е"; сировинного майданчику, обладнаного козловим краном літ. "16"; пожежного резервуару (інв. N 28); водонапірної башти (інв. N 16); каналізаційної насосної станції (інв. N 36); внутрішномайданчикових кабельних мереж (інв. N 52); зовнішньомайданчикових кабельних мереж (інв. N 51); кабельної лінії (інв. N 54); внутрішномайданчикових мереж водопроводу та каналізації (інв. N 55); каналізаційного колектору (інв. N 58).

Судами взято до уваги, що згідно з актом приймання-передачі від 28.12.2007 Товариство передало, а ФОП ОСОБА_6 - прийняв вказане майно.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно протоколу комітету кредиторів Товариства від 30.12.2007 N 18, на підставі положень Договору від 14.03.2007 комітетом кредиторів Товариства було прийнято рішення про те, що майно, яке складається з: рухомого майна на балансі Роздольненської СПМК-76, Ленінське СХРУ-74, будівлі і споруди, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Московське шосе 11 км. : цех літ. "Ж", гараж літ. "З", склад літ. "Л", склад літ. "О", склад, літ. "М", насосна літ. "П", Октябрьське СПМК-71, кран-балки 3 тн. - 4 шт., - не підлягають продажу на відкритих торгах, а передається кредитору (ФОП ОСОБА_6) за договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням зазначеного протоколу комітету кредиторів Товариства від 30.12.2007 N 18, 30.12.2007 між Товариством та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір N 6/2007 купівлі-продажу майна, а саме: цеху літ. "Ж", гаражу літ. "З", складу літ. "Л", складу літ. "О", складу літ. "М", насосної літ. "П". При цьому, судами встановлено, що згідно з актом приймання-передачі від 30.12.2007 Товариство передало, а ФОП ОСОБА_6 - прийняв вказане майно.

Звернувши увагу на вказані обставини, у лютому 2009 року ФОП ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у даній справі про визнання дійсними Договорів від 28.12.2007 та від 30.12.2007, а також визнання права власності на визначене майно, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст. ст. 220, 328 та 392 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку Севастопольський апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що матеріалами справи, зокрема, положеннями Договору від 14.03.2007, укладеного між Товариством та ФОП ОСОБА_6, підтверджується, що вказаний договір було укладено з дотриманням вимог ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та у договорі чітко визначено право Інвестора на отримання активів Боржника на загальну суму інвестицій чи на фактичну суму виконаних інвестиційних зобов'язань.

Разом з тим, при вирішення спору по суті місцевим та апеляційним судами встановлено, що 20.08.2006 між Товариством (Боржник) та ФОП ОСОБА_4 (Інвестор) також було укладено інвестиційний договір (далі - Договір від 20.08.2006), відповідно до п. 2.2 якого Інвестор має, зокрема, право на участь в санації Боржника шляхом обміну його активів (майна) на суми інвестицій.

Водночас, судами встановлено, що відповідно до п. 3.5 Договору від 20.08.2006 Інвестор зобов'язався передати, а Боржник - прийняти від Інвестора всі фінансові та матеріальні ресурси в строки, визначені у графіку плану санації.

Попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що 29.12.2006 на підставі вказаних пунктів Договору від 20.08.2006 між Товариством (Боржник) та ФОП ОСОБА_4 (Інвестор) були складені акти приймання-передачі майна, а саме: нежитлового приміщення "АБК", літ. "В", загальною площею 4422 м2; нежитлового приміщення складу, літ. "Г", загальною площею 1296 м2; сировинного майданчику, обладнаного козловим краном, загальною площею 4050 м2; підстанції літ. "Е"; пожежного резервуару; водонапірної башти (інв. N 16); каналізаційної насосної станції; внутрішномайданчикових кабельних мереж; зовнішньомайданчикових кабельних мереж; кабельної лінії; внутрішномайданчикових мереж водопроводу та каналізації; каналізаційного колектору; галереї літ. "Б"; прохідної літ. "Д".

Також, судами встановлено, що згідно п. 7.2 Договору від 20.08.2006 визначено строк його дії - до 31.12.2006.

Посилаючись на вказані обставини та приписи ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_4, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, звернувся з позовом у даній справі про витребування спірного майна у Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема вказаною статтею закріплено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно вимог ст. 657 Цивільного кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, визнання судом договору дійсним можливо при наявності наступних умов: домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору; повного або часткового виконання договору.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено апеляційним судом, Договір від 28.12.2007 та Договір від 30.12.2007, укладені між ФОП ОСОБА_6 та Товариством, містять всі істотні умови, досягнення згоди щодо яких необхідно під час укладення такого виду договорів.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариство виконало свої зобов'язання за Договорами та на підставі актів приймання-передачі спірного майна від 28.12.2007 та від 30.12.2007 передало таке майно ФОП ОСОБА_6, який, в свою чергу, сплатив певну грошову суму, що підтверджується п. 3.1 договорів від 28.12.2007, 30.12.2007.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним врахування судом апеляційної інстанції ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якою передбачено, що інвестор за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні договори укладені на підставі рішень комітету кредиторів Товариства, оформлених протоколами N 16 від 24.12.2007 та N 18 від 30.12.2007, якими визначено інший, ніж продаж на відкритих торгах, порядок відчуження майна Товариства на користь ФОП ОСОБА_6, можливість чого законодавчо передбачена ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного суду про те, що оскільки під час укладення Договорів купівлі-продажу від 28.12.2007 N 4/2007 та від 30.12.2007 N 6/2007 сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів та зобов'язання за такими Договорами сторонами виконані, то позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 у даній справі підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, у п. 4.1 договорів купівлі-продажу спірного майна від 28.12.2007 та від 30.12.2007 Кредитор (ФОП ОСОБА_6) має право на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на майно, що є предметом Договору.

Стосовно позовних вимог ФОП ОСОБА_4 у даній справі, суд касаційної інстанції бере до уваги, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, матеріалами справи не підтверджено виконання ФОП ОСОБА_4 умов Договору від 20.08.2006 у повному обсязі, а його посилання на акти приймання-передачі від 29.12.2006, як на достатню правову підставу для виникнення права власності на спірне майно є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а передача майна за актами приймання-передачі не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи вказане, а також те, що ФОП ОСОБА_4 не виконано своїх зобов'язань за Договором від 20.08.2006 суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій про відсутність підстав задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ФОП ОСОБА_4 та Товариством в касаційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційних скарг.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 б/н від 10.09.2010 та касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" N 01-13/09 від 13.09.2010 залишити без задоволення.

Постанову від 03.09.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-17/604-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

  

Головуючий

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

І. Ходаківська

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали