ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.01.2012 р.

Справа N 5004/1593/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Є. Борденюк, суддів: І. Вовка, І. Кондратової розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову від 24.10.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі N 5004/1593/11 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

10.08.2011 фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Дельта-7" про визнання договорів оренди торгових місць, площ від 07.08.2008 недійсними.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2011 (суддя А. Кравчук), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 (колегія суддів: О. Мельник, В. Грязнов, Г. Савченко), в позові відмовлено з огляду на таке.

07.08.2008 між сторонами укладені два договори оренди торгівельного місця, площі N 10 та N 10, згідно з п. 1.1 яких орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) бере в тимчасове платне користування торговельні місця площею 17,5 кв. м кожне для встановлення металевої конструкції на 7 ряду, 10 місце та на 6 ряду, 10 місце.

Відповідно до п. 2.1 договорів, вступ орендаря у користування орендованим місцем, площею настає одночасно із підписанням сторонами договору.

Пунктами 6.1 договорів визначено, що вони діють з 01.08.2008 до 31.12.2008, а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесенні збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах (п. 6.6 договорів).

Враховуючи, що доказів звернення до відповідача із заявою про припинення дії договорів позивач суду не надав, отже в силу п. 6.6 договорів їх дія кожного разу була продовжена на той самий термін і на тих же умовах.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсними договорів оренди торгівельного місця, площі N 10 та N 10 від 07.08.2008, внаслідок невідповідності їх вимогам ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 203 ЦК України та Правил торгівлі на ринках, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за N 288/6576.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, позивач не зазначив конкретних підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, а посилаючись на ст. 203 ЦК України вказав, що ТОВ "Дельта-7" не було зареєстровано в установленому порядку як ринок, а тому позивача введено в оману, оскільки належна відповідачу земельна ділянка не є ні торговим комплексом, ні ринком.

Такі твердження ФОП ОСОБА_4 відхилені судом з огляду на те, що ТОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6 га на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується державним актом від 10.08.2007. Отже, не поінформованість позивача стосовно права власності ТОВ "Дельта-7" на земельну ділянку, на якій розміщений торговий комплекс "Новий ринок", не може бути підставою для висновку про введення ФОП ОСОБА_4 в оману.

Крім того, згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Отже, не набуття ТОВ "Дельта-7" статусу ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках N 288/6576 від 22.03.2002, який не є законом та носить рекомендаційний характер та в силу положень ст. ст. 319, 320 ЦК України, не було перешкодою для укладення спірних договорів з метою надання їх власником торгового місця, площі в оренду позивачу.

Щодо твердження позивача про невідповідність торгівельних місць вимогам Правил торгівлі на ринках, суд виходив з того, що ТОВ "Дельта" не має статусу ринку, отже положення Правил не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, а тому відповідні посилання є необґрунтованими.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Об'єктами оренди за спірними договорами були торгові місця N 10, площею 17,5 кв. м кожне на 7 ряду та на 6 раду, а отже, у такому випадку вказівка на торгівельні площі, які є предметами договорів оренди свідчить про включення до договорів відповідної істотної умови. При цьому, індивідуальними ознаками вказані торгівельні місця наділені також схемою розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, відповідно до якої торговим місцям присвоєні індивідуальні номери та їх розташування закріплено на території Торгового комплексу.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм права. Заявник касаційної скарги просить рішення та постанову скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Позов заявлений орендарем про визнання недійсним договорів оренди торговельного місця, площі, укладених між сторонами у справі.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування торгівельне місце, торгівельну площу на території торгового комплексу для встановлення металевої конструкції. Вказане торгівельне місце, площа якого перебуває у робочому стані, відповідає вимогам Правил торгівлі на ринках (п. 1.3 договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщені, зокрема, металеві конструкції позивача, належить відповідачу на праві власності. Відповідач не набув статусу ринку у розумінні Правил торгівлі на ринках. Однак згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Правила торгівлі на ринках не є законом.

Така позиція судів попередніх інстанцій є помилковою.

Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом центральних органів виконавчої влади, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за N 288/6576, є нормативно-правовим актом як складової законодавчих актів України. Відповідно до цих Правил ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку.

Тобто, здійснення господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, незалежно від права такого суб'єкта на земельну ділянку як її власника, можливе лише за дотримання ним порядку, зазначеному вище.

Крім того, металева конструкція як мала архітектурна форма, може бути розміщена на території ринку без отримання спеціального дозволу, тоді як розміщення об'єкта малої архітектурної форми на інших земельних ділянках, площі яких не визнаються об'єктами нерухомого майна спеціального призначення, потребує спеціального дозволу, незалежно від форми власності земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи з наведеного, рішення та постанова у справі підлягають до скасування, а справу необхідно передати на новий розгляд.

При новому розгляді судам необхідно з'ясувати відповідність умов оспорюваних договорів чинному законодавству з урахуванням викладеної цією постановою позиції колегії суддів Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 у справі N 5004/1593/11 скасувати.

Справу передати до господарського суду Волинської області на новий розгляд.

 

Судді:

Є. Борденюк

 

І. Вовк

 

І. Кондратова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали