ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 12 жовтня 2011 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель", про визнання договору дарування квартири недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "КБ "Даніель") на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року, встановила:

У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому та його дружині, ОСОБА_9, на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. У 2003 році подружжя домовилось зі своєю дочкою, ОСОБА_7, про передачу їй у власність зазначеної квартири за умови, що вона забезпечить їх доглядом, харчуванням та утримуватиме квартиру в належному стані. 26 вересня 2003 року між ним, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 було укладено договір дарування вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. З початку 2009 року ОСОБА_7 припинила доглядати за ним, перешкоджає його проживанню у зазначеній квартирі, змінила замки. Посилаючись на те, що, укладаючи договір дарування, він помилився щодо природи правочину, оскільки мав на меті укладення договору довічного утримання, а, крім того, є людиною похилого віку, учасником бойових дій, часто хворіє та потребує стороннього догляду, не має іншого місця проживання, ОСОБА_6 просив визнати договір дарування недійсним.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року, позов задоволено частково: визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, який укладений 26 вересня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним номером 3441.

У вересні 2010 року ПАТ "КБ "Даніель" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року, в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6, укладаючи договір дарування, мав на меті укладення договору довічного утримання, оскільки між сторонами була усна домовленість щодо істотних умов такого договору.

З висновками судів погодитись не можна.

За положеннями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним процесуальним вимогам судові рішення не відповідають.

Під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_6 та його дружині, ОСОБА_9, на праві власності в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1. 26 вересня 2003 року між ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 23 листопада 2009 року на спірну квартиру накладено заборону на відчуження (арешт) на підставі договору іпотеки від 14 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ "КБ "Даніель" (іпотекодержатель) і ОСОБА_7 (іпотекодавець).

За положеннями ст. 243 ЦК УРСР, чинного на час укладення оспорюваного договору, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 цього Кодексу угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Тобто помилка - це неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Правила ст. 56 ЦК УРСР не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.

Помилково застосувавши до спірних правовідносин положення ЦК України, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не встановив і не зазначив у рішенні, у чому полягала помилка ОСОБА_6 під час укладення договору дарування, яку саме істотну умову такої угоди він неправильно сприймав, яким чином таке неправильне сприйняття вплинуло на його волевиявлення, з огляду на те, що договір дарування є безвідплатним договором і мотиви укладення угоди не мають правового значення для вирішення спору про визнання недійсним договору з підстав його укладення внаслідок помилки.

Крім того, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на належних доказах, що характеризує їх суть для справи, оскільки, крім визнання ОСОБА_7 позову, інших доказів у справі немає.

При цьому місцевий суд не врахував, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність.

Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Указаним вимогам рішення не відповідає, оскільки суд не дав оцінки таким фактам, як передача ОСОБА_7 спірної квартири в іпотеку та її спір з банком із цього приводу.

Поза увагою суду залишилися й мотиви позовних вимог, відповідно яких ОСОБА_7 припинила доглядати за ОСОБА_6 з початку 2009 року, стала перешкоджає його проживанню у спірній квартирі, змінила замки, і саме це стало підставою для виникнення спору в суді.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ПАТ "КБ "Даніель", в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали