ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 9 лютого 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Сеніна Ю. Л., суддів: Балюка М. І., Григор'євої Л. І., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору дарування квартири недійсним, розірвання договору довічного утримання, встановила:

У жовтні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним, розірвання договору довічного утримання.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року позовну заяву ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2010 року ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_5 неподаною, суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка не виконала в повному обсязі вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: не надала копію позовної заяви та доданих до неї документів для вручення відповідачу, який мешкає за межами України, на російській мові або в належному перекладі на російську мову.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що в жовтні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним, розірвання договору довічного утримання.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2009 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху через необхідність усунути недоліки поданої позовної заяви, а саме: зазначити ціну позову та з урахуванням ціни позову сплатити судовий збір у повному обсязі; зазначити час, коли вона дізналась про те, що нею укладено договір дарування, а не договір довічного утримання, і які конкретні умови договору довічного утримання були визначені сторонами та якими доказами це підтверджується; у зв'язку з тим, що відповідач мешкає на території Російської Федерації, надати позовну заяву та додані до неї документи складені російською мовою або надати їх переклад, засвідчений у встановленому законом порядку (нотаріально), та надано строк для усунення таких недоліків до 29 жовтня 2009 року.

На виконання вимог зазначеної ухвали, ОСОБА_5 зазначила ціну позову; здійснила доплату судового збору відповідно до ціни позову; указала, що про те, що вона підписала договір дарування, замість договору довічного утримання, їй стало відомо в березні 2009 року, і що до підписання оспорюваного договору між нею та ОСОБА_6 була досягнута домовленість із приводу того, що останній буде забезпечувати її продуктами харчування, займатись домашнім господарством та здійснювати обов'язкові щомісячні платежі за квартиру.

Однак, оскільки ОСОБА_5 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не надала копії позовної заяви та доданих до неї документів для вручення відповідачу, який мешкає за межами України, складених російською мовою, або в належному перекладі на російську мову, то ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2010 року, позовну заяву ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Відповідно до ст. 7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється державною мовою.

Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судові документи складаються державною мовою.

Суддя суду першої інстанції в порушення вимог ст. 210 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув і не врахував, що оскільки відповідач у справі ОСОБА_6 мешкає на території Російської Федерації й не володіє або недостатньо володіє державною мовою України, то він має право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді та заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуючись послугами перекладача в порядку, установленому ЦПК України, при цьому запрошення перекладача не є обов'язком суду й забезпечується особою, яка не володіє або недостатньо володіє державною мовою України.

Апеляційний суд на порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, та залишив ухвалу судді суду першої інстанції без змін.

Посилання апеляційного суду на те, що оскільки ОСОБА_6 мешкає на території Російської Федерації, Оболонський районний суд м. Києва в разі відкриття провадження у справі буде звертатись за правовою допомогою до Російської Федерації відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року, є необґрунтованими у зв'язку з тим, що вказана Конвенція надає громадянам кожної з Договірних Сторін, а також іншим особам, що проживають на території однієї з Договірних Сторін, право вільно і безперешкодно звертатися до установ юстиції інших Договірних Сторін, виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони, що відповідає положенням ст. 7 ЦПК України про здійснення судочинства державною мовою з одночасним наданням особам, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим Кодексом, права робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, у порядку, встановленому цим Кодексом.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2010 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Ю. Л. Сенін

Судді:

М. І. Балюк

 

Л. І. Григор'єва

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали