ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2011 р.

Справа N 11/111

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Гончарука П. А., судді - Кондратової І. Д., судді - Стратієнко Л. В. (за участю представників сторін: від позивача - не з'явились; від відповідача - ОСОБА_4 - пред. за дов.; від третьої особи - не з'явились), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у справі N 11/111 господарського суду міста Києва за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Дельта банк", третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", про визнання кредитного договору недійсним, встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (надалі - ПАТ "Дельта банк") про визнання недійсним кредитного договору на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 21.08.2008 р. N 32/КВ-08-АПЗ, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі - ТОВ "Український промисловий банк") та ФОП ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. (суддя Смирнова Ю. М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. (колегія суддів у складі: Зеленін В. О. - головуючий суддя, судді - Гарник О. А., Моторний О. А.) в позові відмовлено повністю з огляду на відсутність правових підстав для визнання недійсними договору кредиту, оскільки на момент укладання спірного договору законодавство України не містило заборони щодо надання кредиту в іноземній валюті, а доводи позивача стосовно погіршення економічної ситуації в країні та зміну курсу долара США до гривні не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_5 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р., прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та зазначає, що судами безпідставно не враховано, що на момент укладення оспорюваного договору у кредитора та позичальника була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, а також те, що позивачу чинним законодавством не надано право здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним кредитним договором. Позивач вважає, що встановлення у договорі виконання зобов'язання в іноземній валюті суперечить ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; умови договору є несправедливими, значно погіршують становище позивача порівняно з відповідачем в разі настання певних подій, при цьому, банк в порушення п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168, не попередив споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.08.2008 між ФОП ОСОБА_5 (надалі - позичальник) та ТОВ "Український промисловий банк" (надалі - банк) укладений кредитний договір на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії N 32/КВ-08-АПЗ (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування - еквівалент 70000,00 дол. США, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку N 1 до договору; валюти кредиту - українська гривня, долар США, Євро; строк кредитної лінії -з 21.08.2008 по 20.08.2018 включно; процентна ставка: в українській гривні - 24,00 % річних, в доларах США - 16,00 % річних, в Євро - 15 % річних; мета використання коштів -ремонт нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. 230-ої Стрілецької дівізії, б. 3, кв. 2.

30.06.2010 р. між Національним банком України, ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта банк" укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань на користь Дельта банку (надалі -договір про відступлення прав), за яким Укрпромбанк передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях (п. 4.1 договору про відступлення прав). Внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати замість Укрпромбанку від боржників повного, належного та реального виконання за кредитними та забезпечувальними договорами (п. 4.2 договір про відступлення прав).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору з підстав невідповідності його умов щодо встановлення зобов'язання в іноземній валюті вимогам чинного законодавства, а також з підстав несправедливості умов договору по відношенню позивача та ненадання банком позивачу інформацію щодо можливих валютних ризиків.

Колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи позивача щодо недійсності зазначених угод суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний господарський суд, правильно зазначив, що згідно статей 192, 533, 1054 ЦК України, статей 198, 345 Господарського кодексу (надалі - ГК) України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій вправі надавати кредити в іноземній валюті.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, така ліцензія відповідачу та третій особі видана Національним банком України.

Доводи касаційної скарги про необхідність позичальнику, який за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, отримувати індивідуальну ліцензію Національного банку України для здійснення платежів на погашення кредиту відповідно вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. N 49 (зі змінами), використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права. Враховуючи норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. ст. 47, 49) та ч. 1 ст. 345 ГК України, кредит - це позиковий капітал у грошовій формі, який надається у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового використання; кредитна операція передбачає надання позичальнику обумовленої договором суми коштів із обов'язком останнього повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Таким чином, операція по видачі кредиту та його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу, а отже, ця операція не потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки повторюють доводи позовної заяви та апеляційної скарги, були предметом розгляду попередніх судових інстанцій та спростовані їхніми правильними та обґрунтованими висновками.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди дали належну оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. у справі N 11/111 - без змін.

 

Головуючий, суддя

П. А. Гончарук

Судді:

І. Д. Кондратова

 

Л. В. Стратієнко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали