ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

14.04.2011 р.

N 2а-18233/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В. А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників: позивача: Находкіна Д. С.; відповідача: Вороніної О. В., розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова торгова компанія "Сприяння" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання нечинним акта.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 грудня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова торгова компанія "Сприяння" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі по тексту - відповідач, НКРЕ), в якому просить: 1) визнати нормативно-правовий акт - постанову НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 63" незаконним та таким, що суперечить нормативним актам вищої юридичної сили; 2) скасувати постанову НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 63" як незаконну.

Крім того, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2010 року поновлено ОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" строк звернення до адміністративного суду та призначено попереднє судове засідання на 19 січня 2011 року.

В судовому засіданні 19 січня 2011 року, у зв'язку з клопотанням сторін, провадження у справі зупинено до 1 березня 2011 року та зобов'язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі не пізніше семи днів до судового розгляду справи. 1 березня 2011 року судом оголошено перерву до 25 березня 2011 року.

18 березня 2011 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позовні вимоги викладено наступним чином: 1) визнати нормативно-правовий акт - постанову НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 63" незаконним та таким, що суперечить нормативним актам вищої юридичної сили; 2) скасувати постанову НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 63" як незаконну з моменту її прийняття.

В судовому засіданні 25 березня 2011 року оголошено перерву до 14 квітня 2011 року.

В судовому засіданні 14 квітня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Відповідно до постанови НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 631" унести до Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, схваленого постановою НКРЕ від 18 червня 2004 року N 631, зокрема, такі зміни: пункт 3.17 викласти в такій редакції: "3.17. У разі необхідності Постачальник може один раз до 20 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії за наступних умов: величина збільшення замовленого обсягу купівлі електроенергії не повинна перевищувати 25 % від замовленого обсягу купівлі електроенергії, указаного в Повідомленні, наданому відповідно до п. 3.8; Постачальник до 1600 години 20 числа розрахункового місяця надає через уповноваженого представника до ДПЕ скориговане Повідомлення, яке повинно бути підписане Постачальником, погоджене та зареєстроване ЕК. Вартість указаного у скоригованому Повідомленні обсягу електричної енергії розраховується за прогнозною оптовою ринковою ціною з урахуванням установлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу Постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України у розрахунковому місяці; здійснення Постачальником оплати до 1700 годин (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) до 20 числа (включно) розрахункового місяця коштів у сумі, що дорівнює 5/6 вартості, визначеної на підставі обсягу, указаного у скоригованому Повідомленні про збільшення Постачальником обсягів закупівлі електричної енергії та встановленої НКРЕ прогнозної оптової ринкової ціни з урахуванням установлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу Постачальника у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України в розрахунковому місяці, з урахуванням ПДВ; відсутність станом на 17:00 годин (час зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ) 20 числа (включно) розрахункового місяця порушень щодо виконання п. 4.4.3. Якщо протягом розрахункового місяця очікується збільшення обсягів постачання електричної енергії одним споживачам з відповідним зниженням обсягів постачання іншим, Постачальник забезпечує передачу в ДПЕ через відповідну ЕК письмового факсимільного повідомлення про корегування заявлених обсягів постачання, не пізніше надання до ДПЕ Акта прийому-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць".

Позивач вважає, що зазначена постанова НКРЕ порушує його права та є незаконною, мотивуючи позовні вимоги наступним: нові умови виконання збільшення заявлених обсягів електричної енергії призвели до висування до ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" з боку постачальника електроенергії ДП "Енергоринок" претензій на сплату штрафних санкцій; дія спірної постанови змушує відмовити в постачанні електричної енергії споживачам, які не в змозі спрогнозувати обсяги споживання електричної енергії з точністю 25 %, що надає постачальнику за регульованим тарифом додаткові конкурентні переваги та посилює його монопольне становище; постанова не відповідає умовам діючих нормативно-правових актів, зокрема, пункту 4.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року N 28, статтям 4, 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статтям 18, 19, 25, 27, 31 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірна постанова прийнята ним в межах наданих повноважень, внесені зміни до Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом мають рекомендаційний характер, а положення договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін; крім того, спірна постанова не порушує прав позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електроенергетику" державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електроенергетику" основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України є, зокрема, участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України та державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95, Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є незалежним позавідомчим постійно діючим державним органом.

Пункт 4 цього Положення встановлює, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів; установлює обмеження щодо суміщення видів діяльності суб'єктами підприємницької діяльності; розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції; бере участь у встановленні правил функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти і нафтопродуктів та у здійсненні контролю за їх дотриманням.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що спірна постанова прийнята НКРЕ в межах наданих їй повноважень.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Частина друга статті 15 Закону України "Про електроенергетику" передбачає, що оптовий ринок електричної енергії України зобов'язаний купувати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не продану за договірними цінами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, які здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до частин четвертої - восьмої статті 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; оптовим постачанням електричної енергії.

У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що здійснюють управління в електроенергетиці, Національною комісією регулювання електроенергетики України, Антимонопольним комітетом України.

Правила оптового ринку електричної енергії України є невід'ємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог: всі суб'єкти підприємницької діяльності з виробництва та постачання електричної енергії мають рівноправний доступ до оптового ринку електричної енергії України та послуг електричних мереж після отримання відповідної ліцензії на право здійснення цих видів діяльності; електрична енергія продається та купується за Правилами оптового ринку електричної енергії України; ціни на електричну енергію генеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами оптового ринку електричної енергії України; всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії; у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.4 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 12 серпня 1996 року N 36, ліцензіат повинен закуповувати електроенергію в оптового постачальника електричної енергії відповідно до умов його діяльності. Ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії.

Постановою НКРЕ від 18 червня 2004 року N 631 "Про схвалення примірного договору між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом" відповідно до Закону України "Про електроенергетику", Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" схвалено примірний договір купівлі-продажу електричної енергії між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, та рекомендовано ДП "Енергоринок" та постачальникам електричної енергії за нерегульованим тарифом укладати договори купівлі-продажу електричної енергії за цією примірною формою.

Таким чином, укладання договорів купівлі-продажу електричної енергії за примірною формою є лише рекомендацією для ДП "Енергоринок", відповідно, постанова НКРЕ від 18 червня 2004 року N 631 "Про схвалення примірного договору між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом" носить рекомендаційний характер.

Матеріали справи свідчать, що 28 лютого 2007 року між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" (постачальник) укладеного договір N 3936/02 за примірною формою, відповідно до якого ДП "Енергоринок" зобов'язується продавати, а постачальник купувати електричну енергію відповідно до умов цього договору. В пункті 3.17 вказаного договору передбачено, що протягом розрахункового місяця заявлені постачальником обсяги купівлі електроенергії можуть бути збільшені за таких умов: здійснення постачальником попередньої оплати додатково заявлених обсягів закупівлі електричної енергії; передачі до ДП "Енергоринок" письмового факсимільного повідомлення про збільшення постачальником обсягів закупівлі електричної енергії не менше ніж за три робочі дні до моменту очікуваного перевищення заявлених обсягів закупівлі електроенергії.

Додатковою угодою від 24 грудня 2009 року N 5875/03 до договору від 28 лютого 2007 року N 3936/02 на виконання постанови НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 631" пункт 3.17 договору від 28 лютого 2007 року N 3936/02 викладено в редакції згідно зазначеної постанови НКРЕ.

Як пояснив представник відповідача, внесення змін до Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом відбулося з метою посилення платіжної дисципліни та недопущення зловживань постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом в частині надання недостовірної інформації щодо обсягів купованої електричної енергії.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частина друга статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що однією із основних засад господарювання є свобода підприємницької діяльності та вільне волевиявлення сторін у договорі, а тому в межах спірних правовідносин сторони договору - ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" та ДП "Енергоринок", не зв'язані умовами Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом та мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені таким примірним договором, або доповнювати його зміст; оскільки постанова НКРЕ від 18 червня 2004 року N 631 "Про схвалення примірного договору між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом" носить рекомендаційний характер, постанова НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 631" також фактично є рекомендацією, а тому не є такою, що порушує права позивача.

Варто також зазначити, що згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок про те, що вказана можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не навів переконливих доводів та не надав доказів, що спірною постановою НКРЕ порушено його права, свободи чи інтереси при здійсненні владних управлінських функцій НКРЕ.

Враховуючи викладене, беручи до увагу рекомендаційний характер постанови НКРЕ від 18 грудня 2009 року N 1472 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 18.06.2004 N 631", доводи позивача про невідповідність спірної постанови вимогам пункту 4.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року N 28, статей 4, 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статей 18, 19, 25, 27, 31 Господарського кодексу України не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Лізингова торгова компанія "Сприяння" має бути відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова торгова компанія "Сприяння" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

В. А. Кузьменко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали