ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.05.2011 р.

N К-2127/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді - Головчук С. В. (суддя-доповідач), суддів: Веденяпіна О. А., Зайця В. С., Кочана В. М., Сороки М. О., секретар судового засідання - Шевченко Ю. В. (за участю представника відповідача - Євчук Г. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року у справі за позовом М. М. І. до Управління Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС) України у Вінницькій області про визнання нечинним наказу, зобов'язання вчинити певні дії та поновлення на службі, встановила:

У червні 2007 року М. М. І. звернувся з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання нечинним наказу УМВС України у Вінницькій області від 24 квітня 2007 року N 223 щодо звільнення його з органів внутрішніх справ та зобов'язати поновити на службі в органах міліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції Тиврівського районного відділу УМВС України у Вінницькій області. Наказом УМВС України у Вінницькій області від 24 квітня 2007 року N 223 його звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання працівника міліції. Наказ мотивований тим, що позивач образливо чіплявся з використанням ненормативної лексики до учнів Гніванського ПТУ N 12, а також застосував фізичну силу до Е. І. В. Вважаючи наказ незаконним, посилався на те, що комісія із службового розслідування Тиврівського районного відділу УМВС України у Вінницькій області не знайшла протиправних діянь в його поведінці. Вказує, що при перевірці працівниками відділу внутрішньої безпеки у Вінницькій області Головного управління боротьби з організованою злочинністю (далі - ВВБ у Вінницькій області ГУБОЗ) МВС України звернення начальника управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації проведено неповне з'ясування обставин справи. Крім того, наказ про звільнення від 24 квітня 2007 року видано в період його тимчасової непрацездатності.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Вінницькій області від 24 квітня 2007 року N 223 "Про звільнення з органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції Тиврівського районного відділу УМВС України у Вінницькій області молодшого лейтенанта міліції М. М. І.". Поновлено М. М. І. на службі в органах внутрішніх справ.

У касаційній скарзі УМВС України у Вінницькій області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норми матеріального та процесуального права та вказує та неповне з'ясування обставин справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що наказом УМВС України у Вінницькій області від 24 квітня 2007 року N 223 "Про звільнення з органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області молодшого лейтенанта міліції М. М. І." за дискредитацію звання працівника міліції, що виразилось в образливому чіплянні, з використанням ненормативної лексики до учнів ПТУ N 12 м. Гнівань, а також застосуванню фізичної сили до Е. І. В., дільничного інспектора міліції Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області молодшого лейтенанта міліції М. М. І. звільнено з органів внутрішніх справ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ від 24 квітня 2007 року N 223 не містить підстав накладення дисциплінарного стягнення, визначених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114 (далі - Положення); в ньому відсутнє посилання на конкретні положення нормативно-правових актів. Крім того, дисциплінарне стягнення застосовано з порушенням місячного строку з дня проведення службового розслідування, а також відповідачем проведено перевірку обставин події, яка сталася 2 березня 2007 року, з порушенням вимог Дисциплінарного статуту.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можливо, виходячи з наступного.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права, обов'язки, відповідальність, підстави звільнення зі служби визначені Положенням. Так, п. 66 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Відповідно до п. 70 Положення звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно - начальниками управлінь внутрішніх справ Кримської АРСР, областей, м. Києва і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Право начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 13 Дисциплінарного статуту.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, зокрема, у частині першій зазначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 6 грудня 1991 року N 552, встановлено порядок проведення та повноваження суб'єктів службового розслідування.

Судами встановлено, що протягом 2007 року відносно позивача проводилось два службових розслідування щодо події, яка відбулась 2 березня 2007 року в гуртожитку Гніванського ПТУ N 12.

Так, за результатами службового розслідування Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 15 березня 2007 року встановлено, що в ході розслідування не доведено факт вживання спиртних напоїв М. М. І. та перебування в нетверезому стані. Учні Гніванського ПТУ N 12 на судово-медичну експертизу не звертались і факту спричинення М. М. І. їм тілесних ушкоджень не встановлено.

23 квітня 2007 року начальником УМВС України у Вінницькій області П. В. К. затверджено результати службового розслідування щодо неправомірних дій дільничного інспектора міліції Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області М. М. І. на звернення начальника управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації. Перевіркою встановлено, що викладені у зверненні факти знайшли часткове підтвердження: 2 березня 2007 року М. М. І., перебуваючи в нетверезому стані в гуртожитку професійно-технічного закладу безпричинно чіплявся, з використанням ненормативної лексики до учнів Гніванського ПТУ N 12, а також застосував фізичну силу до Е. І. В.

Апеляційний суд вважав, що перевірка звернення начальника управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації ВВБ у Вінницькій області ГУБОЗ МВС України проведена з порушенням встановленого порядку. Так, перевірка призначена за резолюцією начальника УМВС України у Вінницькій області з порушенням Дисциплінарного статуту, а пояснення М. М. І., Л. П. І., Т. Л. М., Г. О. А. та інших відібрані на підставі Кримінально-процесуального кодексу України, що регламентує проведення перевірки заяв та повідомлень про злочин. Тому ця перевірка не є службовим розслідуванням що відповідає вимогам Дисциплінарного статуту.

Відповідно до частини першої статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Разом з тим, вирішуючи спір щодо законності наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, суд не визначив чи має повноваження начальник Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області, що не наділений правом призначати на посаду та звільняти з посади, призначати службове розслідування.

Із змісту оспорюваного наказу від 24 квітня 2007 року N 223 видно, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ начальником УМВС України у Вінницькій області.

Крім того, оцінюючи докази, які є у справі, в тому числі висновки службового розслідування, суд відповідно до статті 86 КАС України мав їх дослідити безпосередньо, всебічно, повно і об'єктивно та встановити чи обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, діяв відповідач.

Отже, перевіряючи доводи сторін щодо обставин події, що стала підставою для висновку про вчинення М. М. І. проступку, що дискредитує звання, суд мав оцінити докази надані сторонами у їх сукупності, в тому числі допитати свідків події.

Щодо висновків судів про порушення строків застосування дисциплінарного стягнення, слід зазначити, що службовим розслідуванням Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області від 15 березня 2007 року не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про дискредитацію звання М. М. І., а висновок службового розслідування УМВС України у Вінницькій області затверджено 23 квітня 2007 року. Оспорюваний наказ УМВС України у Вінницькій області N 223 "Про звільнення з органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області молодшого лейтенанта міліції М. М. І." прийнято 24 квітня 2007 року, тобто у встановлений законом строк.

В порушення вимог процесуального закону суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішуючи спір та задовольняючи позов, не звернули уваги на вказані обставини та не вирішили питань, що мають істотне значення для розгляду справи, що призвело до неправильно вирішення спору.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали