ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

09.12.2010 р.

N 2а-9855/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Федорчука А. Б., суддів - Васильченко І. П., Каракашьян С. К., розглянувши матеріали адміністративної справи та додані до неї документи за позовом ОСОБА_1 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним п. 5.1 розпорядження N 529 від 02.07.2009 р., на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним пункт 5.1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N 529 від 02.07.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2009 р. за N 723/16739 "Про затвердження Змін до Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ"; зобов'язати відповідача поновити реєстрацію в Державному реєстрі фінансових установ кредитні спілки виключені на підставі оскарженого нормативного акта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку Позивача оспорюваним нормативним актом, відповідачем виключено з числа фінансових установ кредитні спілки без здійснення необхідних заходів по відновленню їх платоспроможності, які покладені на відповідача згідно Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Крім того, Позивач зазначене, що зміни внесені не тільки не захищають права та інтереси членів кредитних спілок, а й обмежують їх, у зв'язку з чим позивач звертається про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію безпідставно виключених фінансових установ.

На адресу суду надійшло клопотання від Позивача про розгляд справи за відсутності Позивача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що Позивач не наділений адміністративно-процесуальною дієздатністю подавати адміністративний позов про оскарження розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Змін до Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ" від 02.07.2009 N 529, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2009 N 723/16739.

Представником Відповідача подано клопотання про розгляд справи за відсутності Відповідача.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив:

Позивач звернувся до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про оскарження пункт 5.1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Змін до Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ" від 02.07.2009 N 529, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2009 N 723/16739.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року за N 292/2003 (далі - Положення), Держфінпослуг - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Держфінпослуг у межах своєї компетенції має право розробляти і затверджувати нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.

Відповідно до положень частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно з положеннями пункту 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 N 2 (далі по тексту Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду), судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Судом зобов'язувалося Позивача надати пояснення яким чином порушено його права.

Позивачем не надано Суду пояснення яким чином порушено його права та в адміністративному позові не зазначено, що він є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано спірне розпорядження.

В поясненнях Відповідача зазначається, що Позивач не наділений адміністративно-процесуальною дієздатністю подавати адміністративний позов про оскарження розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Змін до Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ" від 02.07.2009 N 529, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2009 N 723/16739.

Суд погоджується з висновком Відповідача, що Позивачем не наділений адміністративно-процесуальною дієздатністю, подавши адміністративний позов про оскарження розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Змін до Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ" від 02.07.2009 N 529, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2009 N 723/16739.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду зазначено, що суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Враховуючи вищевикладене, Суд керуючись своїм внутрішнім переконанням підстав для задоволення позовних вимог не вбачає, а отже позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішений на користь суб'єкта владних повноважень, позовні вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень, судових витрат, враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. ст. 105, 128, 158 - 163 КАС України, адміністративний суд постановив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст. ст. 185 - 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 

Головуючий, суддя

А. Б. Федорчук

Судді:

І. П. Васильченко

 

С. К. Каракашьян

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали