ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Колесник П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райз" (далі - Товариство) до Рівненської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про визнання нечинним податкового повідомлення, встановив:

У серпні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення форми "Р" від 30 липня 2010 року N 31, яким визначено податкове зобов'язання та донараховано мито на товар, що ввозиться на територію України, на загальну суму 2109832 грн. 94 коп., де 2009364 грн. 70 коп. - основний платіж, 100468 грн. 24 коп. - штрафні санкції.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за змістом підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) митні органи не наділені правом проводити камеральні перевірки; митне оформлення імпортованих самохідних оприскувачів марки John Deere 4930 здійснювалось за кодом 8424 81 99 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) у товарній позиції 8424; Митниця перевірила код товару та погодилась з ним; висновки відповідача про те, що імпортований позивачем товар повинен класифікуватися за кодом УКТЗЕД 8705 90 90 90 у товарній позиції 8705 ґрунтується на роз'ясненні Державної митної служби України, викладеному у листі від 2 квітня 2009 року N 11/4-10.29/2985-ЕП (далі - Лист), дія якого не поширюється на відносини щодо митного оформлення товару у 2008 році.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 5 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення Митниці форми "Р" від 30 липня 2010 року N 31. Вирішив питання про судові витрати.

Вищий адміністративний суд Україниухвалою від 5 квітня 2011 року залишив без змін рішення попередніх судів.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця, посилаючись на неоднакове застосування підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, статей 41, 69, 311 - 313 Митного кодексу України (далі - МК), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2011 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. До заяви додано копії рішень касаційного суду: ухвалу від 20 березня 2008 року (К-38254/06), ухвалу від 20 січня 2010 року (К-7483/07) (Ухвала N К-7483/07), постанову від 28 лютого 2008 року, постанову від 14 квітня 2010 року (К-21984/08), постанову від 7 жовтня 2010 року (К-22663/08), які, на думку відповідача, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 24 травня 2011 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, оскільки Митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодилась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, а тому відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

При цьому зазначив, що відповідно до статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є компетенцією митних органів.

На момент проведення митного оформлення товару у 2008 році відповідно до вантажних митних декларацій були об'єктивні підстави для підтвердження заявленого декларантом коду товару, а посилання відповідача на Лист є недоречним, бо відсутні правові підстави поширення дії будь-якого нового рішення про визначення коду товару на процедуру митного оформлення товарів, що була здійснена до його прийняття.

У судових рішеннях, доданих до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши, що митні органи, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням товарної номенклатури на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, діяли в межах наданих їм повноважень, оскільки виявлені помилки були наслідком протиправних дій імпортерів, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Крім того, рішення Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2010 року (К-22663/08), яке додано до заяви, скасовано постановою Верховного Суду України від 21 січня 2011 року (Постанова N 21-64а10) (N 21-64а10).

Таким чином, аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді вищезазначених справ.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Рівненської митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали