ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 21 жовтня 2008 року

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Федорова М. О., суддів: Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Карася О. В., Рибченка А. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1 на постанову господарського суду Чернігівської області від 05.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 у справі N 6/222а за позовом СПД-ФО ОСОБА_1 до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.09.2006 р. N 10) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення N 0001651720/3/6062 від 06.06.2006 р.; визнання неузгодженою суми податкового зобов'язання, визначеного ДПІ у м. Чернігові станом на 20.06.2006 р. та 03.08.2006 р.; визнання нечинними податкових вимог ДПІ у м. Чернігові від 20.06.2006. N 1/2963 та від 03.08.2006 р. N 2/3947.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 05.10.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 у справі N 6/222а, у позові відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення N 0001651720/3/6062 від 06.06.2006 р., яким згідно з пп. 4.1, абз. 2 та абз. 3 пп. 4.7 ст. 4, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 46165,00 грн., в тому числі 30777,00 грн. основного платежу та 15388,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта ДПІ у м. Чернігові N 28/17-219/2455603459 від 24.01.2006 р. "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 19.03.2004 р. по 30.09.2005 р." (надалі - акт перевірки від 24.01.2006 р.) та рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 30.05.2006 р.

Перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_1 надавав транспортно-експедиційні послуги щодо товарів, які експортуються, та частково оподатковував за нульовою ставкою ПДВ ці операції. Фактично СПД ОСОБА_1 після здійснення перевезення виписував на ім'я підприємств-вантажовласників (замовників) податкові накладні та складав акти виконаних робіт. В даних документах окремими графами виділяв транспортні послуги по території України, експедиційні послуги та оподатковував їх за ставкою 20 % ПДВ, а вартість транспортних послуг за межами державного кордону України, які надавалися йому перевізниками (згідно CMR та актів виконаних робіт, підписаних з перевізниками), оподатковував за нульовою ставкою ПДВ.

З врахуванням цього, за висновками акта перевірки від 24.01.2006 р., перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, абз. 2 та абз. 3 пп. 4.7 ст. 4, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у неправомірному користуванні позивачем пільгою по податку на додану вартість за липень - грудень 2004 р., січень - лютий 2005 р., квітень 2005 р., червень - липень 2005 р.

Всього по акта перевірки від 31.01.2006 р. донараховано ПДВ 31 484 грн., в т. ч. за 2004 р. 17121 грн., за I - III квартали 2005 р. 14363 грн.

З врахуванням рішень про результати розгляду скарг ДПІ у м. Чернігові від 24.02.2006 р. та ДПА у Чернігівській області від 28.03.2006 р. позивачу донараховано ПДВ у сумі 30777,00 грн. та застосовано 15388,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволені позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені угоди про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні з ДП "Мілкіленд Україна", ТОВ "Пеллі Ван", ДП "МТС - Олстас", СТОВ "Олстас Льон", ТОВ "Інтелтрейд", ТОВ "Білекспомеблі", ТОВ "Агропромислове підприємство "РЕССКИ", ЗАТ "Олстас", ТОВ "Продлайн", в яких вищевказані підприємства зазначені як "Замовник", а ПП ОСОБА_1 - як "Експедитор".

Відповідно до умов вказаних договорів, "Замовник" доручає, а "Експедитор" приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з міжнародного перевезення вантажів від свого імені та за рахунок замовника, укладає договір з третьою особою з метою здійснення перевезення вантажів.

Таким чином, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, з врахуванням положень ЦК України та Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" між позивачем та вказаними підприємствами були укладені договори транспортного експедирування.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено угоди на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні з ТОВ "Пеллі ЛТД", ТОВ "Пеллі Льон", в яких вищевказані підприємства зазначені як "Замовники", а ПП ОСОБА_1 - як "Виконавець".

Відповідно до умов вказаних договорів, "Замовник" доручає, а "Виконавець" зобов'язується доставити ввірений замовником вантаж своїм або найманим транспортом в пункт призначення та передати його уповноваженій на отримання вантаж юридичній або фізичній особі в інтересах замовника, а замовник здійснює оплату шляхом перерахування належних сум згідно рахунка - фактури на розрахунковий рахунок Виконавця з моменту отримання ним рахунка - фактури; сторони після закінчення перевезень підписують акт виконаних робіт.

Таким чином, як правильно встановлено судами, з врахуванням положень ЦК України між позивачем та вказаними підприємствами були укладені договори перевезення.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищевказаних угод про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та угод на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, позивач укладав договори на надання експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом з суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ "Укртранском", в яких вказані суб'єкти підприємницької діяльності зазначені як "Перевізник", а позивач - як "Експедитор".

За умовами вказаних договорів експедитор, діючи від свого імені та за рахунок Замовника, залучає третю сторону, перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом, а Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі. Експедитор оплачує послуги перевізника з коштів Замовника.

Після здійснення перевезення вантажів між вказаними перевізниками та ПП ОСОБА_1 складались акти виконаних робіт, в яких зазначалось про те, що Перевізником надані транспорті послуги з міжнародного перевезення, вказувалась вартість наданих послуг. Також перевізниками складались податкові накладні, в яких покупцем послуг зазначався СПД ОСОБА_1, вказувалась вартість транспортних послуг. При цьому за нульовою ставкою ПДВ оподатковувались операції з транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню вантажу за межами державного кордону України. Також перевізниками надавались позивачу рахунки, які останній сплачував з свого розрахункового рахунку з коштів, отриманих від замовників.

Між замовниками послуг та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (виконавцем) складались акти здачі-приймання робіт, в яких вказувалась вартість транспортних послуг по маршруту до меж державного кордону України, за межами державного кордону України та вартість експедиційних послуг.

Також СПД ОСОБА_1 виписував на ім'я підприємств - замовників (вантажовласників товарів) податкові накладні, в яких включав транспортні послуги по території України та експедиційні послуги, які оподатковував за ставкою 20 % ПДВ, а також транспортні послуги за межами державного кордону України, які надавались позивачу перевізниками, які оподатковував за нульовою ставкою ПДВ.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями первинних бухгалтерських документів позивача.

Відповідно до пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній до 31.03.2005 р.), податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній після 31.03.2005 р.) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Згідно абзацу 1 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній після 25.03.2005) у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У відповідності до частини 2 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній як до 31.03.2005 р., так і після цього) у разі, коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

З наведеного вбачається, що право на застосування нульової ставки ПДВ згідно із зазначеними підпунктами Закону України "Про податок на додану вартість" має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів.

Аналіз викладено дає підстави для висновками про те. що позивачу правомірно донараховано податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 30 777,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 15 388,00 грн., оскільки СПД ОСОБА_1 безпосередньо транспортні послуги не надавав, діяв на підставі угод з резидентами-замовниками та резидентами-перевізниками, тобто, він є окремим продавцем комплексу послуг, у тому числі й придбаних у платника-перевізника з нульовою ставкою ПДВ, а тому операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20 % до бази оподаткування.

Також судова колегія погоджується з висновком судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання неузгодженою суми податкового зобов'язання, визначеного ДПІ у м. Чернігові станом на 20.06.2006 р.та 03.08.2006 р. та визнання нечинними податкових вимог ДПІ у м. Чернігові N 1/2963 від 20.06.2006 р. та N 2/3947 від 03.08.2006 р., оскільки при формуванні та направленні позивачу першої та другої податкових вимог відповідачем були дотримані порядок та строки їх надсилання платнику податків, передбачені статтями 5, 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1 на постанову господарського суду Чернігівської області від 05.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 у справі N 6/222а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1 відхилити.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 05.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 у справі N 6/222а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар А. О. Патюк

 

Головуючий

М. О. Федоров

Судді:

А. І. Брайко

 

Г. К. Голубєва

 

О. В. Карась

 

А. О. Рибченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали