ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01.11.2011 р.

N К-15774/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача - Рибченка А. О., суддів: Голубєвої Г. К., Костенка М. І., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову господарського суду Житомирської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року у справі N 10/236 "НА" за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Постановою господарського суду Житомирської області від 25 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення N 4524/23-04 від 1 вересня 2004 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" 3,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В свою чергу, позивачем заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" у зв'язку із зміною назви.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість станом на 26 серпня 2004 року, за результатами якої складено акт N 431/7/23-04 від 26 серпня 2004 року.

На підставі зазначеного акта перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення N 4524/23-04 від 1 вересня 2004 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 56318,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями продавців.

Крім того, судами встановлено, що позивачем протягом липня 2003 року - грудня 2004 року здійснено операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інженерних технологій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Атлант".

Отриману ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" продукцію оприбутковано позивачем в повному обсязі, а суми податку на додану вартість в розмірі 1146207,00 грн. включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість протягом вересня 2003 року - лютого 2004 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР, надмірна сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону N 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 Закону N 168/97-ВР платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову господарського суду Житомирської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Допустити заміну по даній справі позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-ПоліСакс" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна".

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити, а постанову господарського суду Житомирської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали