РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

19.01.2012 р.

Справа N 2а/1770/5330/2011

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н. С. за участю секретаря судового засідання Боровець І. І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Андрієвський В. В., відповідача: представник Красько Г. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Транзит-Сервіс" (далі ТОВ підприємство "Транзит-Сервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ в м. Рівне) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення N 0003972342 від 25 листопада 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Авіста Сервіс" позивачем сформовано відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. Пояснив, що на виконання умов усного договору, укладеного між ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" та ТОВ "Авіста Сервіс", останнім для позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Розрахунки за отриманий товар між позивачем та контрагентом проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Зазначає, що на час існування взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Авіста Сервіс", останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків на додану вартість та не було позбавлено права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Також зазначив, що відповідачем безпідставно в акті перевірки заперечується факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Авіста Сервіс", оскільки вони були використані позивачем у власній господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків. Крім того, представник позивача зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на матеріали досудового слідства кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Авіста Сервіс" є некоректним, оскільки в матеріалах даної кримінальної справи відсутній обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що позбавляє доказової сили висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Авіста Сервіс". В зв'язку з наведеним представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" положень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 року та п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, а податкове повідомлення - рішення N 0003972342 від 25 листопада 2011 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача встановлено порушення ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 року та п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14690 грн., а саме за листопад 2010 року на суму 5833 грн., за грудень 2010 року на суму 6190 грн. та за січень 2011 року на суму 2667 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "Авіста Сервіс". Зазначив, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Авіста Сервіс", не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит не відповідають встановленим вимогам законодавства. Крім того, перевіркою встановлено відсутність у позивача документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (не надання для перевірки товарно-транспортних накладних). Представник відповідача також вказує на те, що у провадженні СВ ПМ ДПА в Рівненській області знаходиться кримінальна справа N 51/391-08, порушена стосовно директора ТОВ "Авіста Сервіс" ОСОБА_4 та інших осіб за фактом створення фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ "Авіста Сервіс" за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Під час розслідування даної кримінальної справи встановлено, що ТОВ "Авіста Сервіс" було створене для здійснення конвертаційної діяльності, господарська та інші види діяльності, передбачені установчими та статутними документами товариства не проводилася. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.09.96 року ТОВ підприємство "Транзит-Сервіс" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а. с. 6). Видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автомобілів; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів; посередництво в оптовій торгівлі, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 169 - 171).

З матеріалів справи вбачається, що з 04.11.2011 року по 10.11.2011 року, Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі наказів N 1497 від 03.11.2011 року, N 1525 від 09.11.2011 року (а. с. 123 - 124) та направлень на перевірку N 1462/23-100 від 03.11.2011 року, N 1495/23-100, N 1496/23-100 від 09.11.2011 року (а. с. 120 - 122), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ підприємства "Транзит-Сервіс" з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Авіста Сервіс" за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт N 1348/23-100/23306998 від 17.11.2011 р. (а. с. 9 - 17).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

- N 0003972342 від 25 листопада 2011 року, яким ТОВ підприємству "Транзит-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 17696,75 грн., у тому числі за основним платежем - 14690 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3006,75 грн. (а. с. 18).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню N 0003972342 від 25 листопада 2011 року, суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17696,75 грн. за податковим повідомленням - рішенням N 0003972342 від 25 листопада 2011 року, покладені наступні нарахування: 14690 грн. - основного платежу та 3006,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 5833 грн., за грудень 2010 року на суму 6190 грн. та за січень 2011 року на суму 2667 грн. на загальну суму 14690 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ТОВ "Авіста Сервіс" товарно-матеріальні цінності.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ТОВ "Авіста Сервіс" будівельних матеріалів з деревини (пиловника дубового, пиловника хвойного, дошок для підлоги, дошок обрізних сухих, балок, крокв, брусів в асортименті) та ґрунтуються на порушеннях ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 року та п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання усного договору купівлі продажу, укладеного між ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" та ТОВ "Авіста Сервіс", останнім для позивача було поставлено у листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року будівельні матеріали з деревини (далі - товарно-матеріальні цінності). ТОВ "Авіста Сервіс" для ТОВ підприємства "Транзит-Сервіс" виписано видаткові накладні за N 10 від 11.11.2010 р., за N 32 від 13.12.2010 р., за N 11 від 12.01.2011 р. (а. с. 19 - 21), податкові накладні N 10 від 11.11.2010 р., за N 32 від 13.12.2010 р., за N 6 від 12.01.2011 р. (а. с. 22 - 24). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями N 139 від 11.11.2010 р., N 166 від 08.12.2010 р., N 172 від 13.12.2010 р., N 16 від 12.01.2011 р. (а. с. 25 - 28). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ "Авіста Сервіс".

З описової частини акта перевірки вбачається, що для підтвердження правильності формування податкового кредиту за договором купівлі-продажу позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що у провадженні СВ ПМ ДПА в Рівненській області знаходиться кримінальна справа за N 51/391-08, порушена стосовно директора ТОВ "Авіста Сервіс" ОСОБА_4 та інших осіб за фактом створення фіктивних підприємств зокрема ТОВ "Авіста Сервіс" за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Під час розслідування даної кримінальної справи встановлено, що ТОВ "Авіста Сервіс" було створене для здійснення безтоварних операцій з подальшим документальним оформленням придбання та продажу товарів, робіт, послуг на адресу клієнтів "конвертаційного центру". У зв'язку з чим, на думку податкового органу, діяльність ТОВ "Авіста Сервіс" носила фіктивний характер. А господарські операції між ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" та ТОВ "Авіста Сервіс" по поставці останнім товарно-матеріальних цінностей здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про те, що платником податків порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 року та п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок додану вартість на загальну суму 14690 грн., а саме: за листопад 2010 року на суму 5833 грн., за грудень 2010 року на суму 6190 грн. та за січень 2011 року на суму 2667 грн.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.97 року (далі - Закон N 168/97-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (Наказ N 1379).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання будівельних матеріалів з деревини (пиловника дубового, пиловника хвойного, дошок для підлоги, дошок обрізних сухих, балок, крокв, брусів в асортименті) - відсутні.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ "Авіста Сервіс", товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки було надано:

- видаткові накладні за N 10 від 11.11.2010 р., за N 32 від 13.12.2010 р., за N 11 від 12.01.2011 р. (а. с. 19 - 21), податкові накладні N 10 від 11.11.2010 р., за N 32 від 13.12.2010 р., за N 6 від 12.01.2011 р. (а. с. 22 - 24), платіжні доручення N 139 від 11.11.2010 р., N 166 від 08.12.2010 р., N 172 від 13.12.2010 р., N 16 від 12.01.2011 р. (а. с. 25 - 28). Вказані податкові накладні (Наказ N 1379) були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року (а. с. 143, 148, 152) та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за дані періоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі Положення N 168/704).

Пунктом 2.4 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем ТОВ "Авіста Сервіс" в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу податкового кредиту.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в листопаді, грудні 2010 року та січні 2011 року не відповідають встановленим вимогам законодавства, оскільки в даних документах не вказано прізвища, ім'я та по батькові особи, яка підписала податкову накладну, з огляду на таке.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (Наказ N 1379), що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Норми аналогічного змісту містяться в розділі V Податкового кодексу України.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну (Наказ N 1379), у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Даний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної (Наказ N 1379) є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 165 від 30 травня 1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (в редакції, чинній до 10.01.2011 року), та пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696 (далі - Порядок N 969) встановлено, що всі складені примірники податкової накладної (Наказ N 1379) підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

З системного аналізу даних правових норм вбачається, що на законодавчому рівні не закріплений обов'язок платника податків зазначати прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала податкову накладну, оскільки для надання податковій накладній юридичної сили достатньо підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиску печатки такого платника податку.

Відтак, твердження відповідача про невідповідність виписаних ТОВ "Авіста Сервіс" для ТОВ підприємства "Транзит-Сервіс" податкових накладних вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю в даних документах обов'язкових реквізитів, суд вважає безпідставними.

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що податкова накладна N 6 від 12.01.2011 р. (а. с. 24) не має юридичної сили, так як містить вказівку на номер і дату письмового договору купівлі-продажу, тоді як між ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" та ТОВ "Авіста Сервіс" було укладено усний договір, з огляду на таке.

Зі змісту ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку N 969 вбачається, що одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної є вказівка на вид цивільно-правового договору, а не на номер та дату такого договору.

Судом встановлено, що податкова накладна N 6 від 12.01.2011 р. має всі необхідні обов'язкові реквізити встановлені чинним податковим законодавством, зокрема містить вказівку на вид цивільно-правового договору, а саме: купівлі-продажу та відображає суть господарської операції.

Оскільки чинним податковим законодавством не встановлено, що вказівка в податковій накладній на номер та дату договору є обов'язковим реквізитом, а дійсність податкової накладної не ставиться в залежність від наявності чи відсутності такого реквізиту, то суд вважає помилковою думку відповідача щодо недійсності податкової накладної N 6 від 12.01.2011 р. та відсутності підстав для формування податкового кредиту на її підставі.

Також судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що господарські операції між ТОВ "Авіста Сервіс" та ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" не мали реального характеру та не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Про реальність господарських операцій між ТОВ "Авіста Сервіс" та ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи (податкові та видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, рахунки) (а. с. 88 - 118), які підтверджують факт подальшої їх реалізації з націнкою іншим контрагентам позивача, а саме: ФОП ОСОБА_5, ТзОВ "Реноме-Євробуд", ТОВ "Галспецбуд Плюс", ПП "Вопан", ПрАТ "Ямпільська ПМК N 182", ТзОВ "БК "Універсал буд-Рівне". З ціни подальшого продажу, придбаних у ТОВ "Авіста Сервіс" товарно-матеріальних цінностей, ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" сформовано податкові зобов'язання, які своєчасно та в повному обсязі сплачено до бюджету. Заборгованість перед бюджетом зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів у позивача відсутня, що не заперечується представником відповідача.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ підприємства "Транзит-Сервіс" з ТОВ "Авіста Сервіс" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "Авіста Сервіс", до податкового кредиту в листопаді - грудні 2010 року та січні 2011 року.

Одночасно суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ підприємством "Транзит-Сервіс" та ТОВ "Авіста Сервіс" є нікчемним з огляду на наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Державною податковою інспекцією жодних доказів того, що ТОВ підприємство "Транзит-Сервіс" та/або ТОВ "Авіста Сервіс" під час укладання договору купівлі-продажу завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача про те, що під час розслідування СВ ПМ ДПА в Рівненській області кримінальної справи за N 51/391-08 було встановлено факт фіктивної господарської діяльності ТОВ "Авіста Сервіс" з огляду на наступне.

З акта перевірки вбачається, що кримінальна справа за N 51/391-08 порушена стосовно директора ТОВ "Авіста Сервіс" ОСОБА_4 та інших осіб за фактом створення фіктивних підприємств зокрема ТОВ "Авіста Сервіс" за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Авіста Сервіс" суду не надано.

Враховуючи наведене вище суд вважає висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ підприємство "Транзит-Сервіс" та ТОВ "Авіста Сервіс" - необґрунтованими, а посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі N 51/391-08 в обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки безпідставними.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що твердження ДПІ в м. Рівне щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 14690 грн., а саме: за листопад 2010 року на суму 5833 грн., за грудень 2010 року на суму 6190 грн. та за січень 2011 року на суму 2667 грн., є безпідставними, а податкове повідомлення - рішення N 0003972342 від 25 листопада 2011 року, яким ТОВ підприємству "Транзит-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 17696,75 грн., у тому числі за основним платежем - 14690 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3006,75 грн. - нечинним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення N 0003972342 від 25 листопада 2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є нечинним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення N 0003972342 від 25 листопада 2011 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне за N 0003972342 від 25.11.2011 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю-підприємству "Транзит-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 17696,75 грн., з яких 14690 грн. - основного платежу, та 3006,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-Сервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

 

Суддя

Н. С. Ткачук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали