КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21.10.2010 р.

Справа N 2а-13865/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л. О., суддів - Шостака О. О., Троян Н. М., при секретарі - Бундукову С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Міністерства освіти і науки України до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, треті особи - Державна акредитаційна комісія України, Рахункова палата України про визнання нечинним рішення та розпорядження, встановив:

В листопаді 2009 року позивач - Міністерство освіти і науки України звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна акредитаційна комісія України, в якому просило визнати нечинним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 6) від 07.08.2009 р. (а. с. 7 - 10).

В подальшому, представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила:

- визнати незаконним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 6) від 07.08.2009 р.;

- визнати таким, що не відповідає чинному законодавству України розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.08.2009 року N 102 (а. с. 51 - 52).

Згідно журналу судового засідання від 17.05.2010 року до участі у справі залучено Рахункову палату України (а. с. 67 - 68).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 липня 2010 року позовні вимоги повністю задоволено, а саме: визнано протиправним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 6) від 07.08.2009 р., визнано протиправним розрядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.08.2009 року N 102 (а. с. 79 - 82).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва подав заяву про апеляційне оскарження (а. с. 83) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2010 р. по справі N 2а-13865/09/2670 та ухвалити нове рішення по справі про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а. с. 88 - 90).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи повністю позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва від 07.08.2009 року та винесене на його підставі розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України" прийняті з перевищенням законодавчо встановлених повноважень.

Крім того, відповідачем не доведено в суді першої інстанції правомірність прийнятого ним рішення, викладеного в протоколі N 6 від 07.08.2009 року та розпорядження N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України" про скасування наказу МОН від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму", як такого, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.08.2009 року на засіданні експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва було визнано таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування наказ Міністерства освіти і науки України від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії AB N 328715 від 10.07.2007 р. на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму".

Таке рішення засідання експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва оформлено протоколом N 6 рішення N 5 від 07.08.2009 року, ксерокопія витягу з якого міститься в матеріалах справи (а. с. 11 - 14).

На підставі даного рішення, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва видано розпорядження N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України", яким вирішено МОН скасувати наказ від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії AB N 328715 від 10.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму", як такий, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування (а. с. 54).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 7 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування, яким, згідно Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2007 року N 667, є Держкомпідприємництво - спеціально уповноважений орган з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

До компетенції експертно-апеляційної ради належать:

- експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування;

- розроблення рекомендацій з основних проблем державної політики у сфері ліцензування;

- надання попередніх висновків щодо пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності чи його скасування;

- розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення ними органами законодавства у сфері ліцензування;

- аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення ліцензування.

Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.

У відповідності до частини другої статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року з наступними змінами і доповненнями, ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно статті 12 Закону України "Про освіту" від 23.05.91 року з наступними змінами і доповненнями, Міністерство освіти і науки України, проводить, зокрема, акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати.

Контроль за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг здійснює Міністерство освіти і науки України, органи управління освітою Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Державна інспекція навчальних закладів у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок, що передбачено Порядком здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 року N 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19.01.2004 р. за N 76/8675.

Таким чином, спеціальною нормою встановлені повноваження саме Міністерства освіти і науки на здійснення ліцензування у сфері освіти.

Отже, виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржені рішення N 5 від 07.08.2009 року та винесене на його підставі розпорядження N 102 від 20.08.2009 року прийняті з перевищенням законодавчо встановлених повноважень.

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта вданих повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішення та розпорядження.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив:

Апеляційну скаргу представника Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 липня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 27 жовтня 2010 року.

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 26.10.2010.

 

Головуючий, суддя

Л. О. Костюк

Судді:

О. О. Шостак

 

Н. М. Троян

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали