ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

07.07.2010 р.

N 2а-13865/09/2670

Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року) (Ухвала N 2а-13865/09/2670)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Качура І. А., суддів - Васильченко І. П., Федорчука А. Б., при секретарі  - Черненко О. В. (за участю представників позивача - Глоби М. Л., Гречко О. І., представника відповідача - Пегети В. Г.) розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства освіти і науки України до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, треті особи  - Державна акредитаційна комісія України, Рахункова палата України про визнання нечинним рішення та розпорядження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.07.2010 року о 08 год. 53 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 5) від 07.08.2009 року. В обгрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваним рішенням визнано наказ Міністерства освіти і науки України від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "агент з організації туризму", "екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму" таким, що прийнятий з порушенням вимог у сфері законодавства про ліцензування. Вважає прийняте рішення прийнятим з перевищенням повноважень, оскільки Міністерство освіти і науки є спеціально уповноваженим органом у сфері освіти, в тому числі щодо ліцензування освітньої діяльності та переглядати такі рішення міністерства в Держкомпідприємництва повноважень немає. Крім того на засіданні була відсутня головуюча Кужель О. В.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, дали пояснення аналогічні мотивам звернення до суду, збільшили позовні вимоги та просили визнати таким, що не відповідає чинному законодавству України розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.08.2009 року N 102, прийнятого на підставі оскаржуваного рішення. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що з моменту оскарження суб'єктом господарювання рішення органу ліцензування, Держкомпідприємництво та Рада набуває повноважень органу, який вправі розглядати скаргу. На засіданні Ради були присутніми 14 її членів із 25. Рішення було прийнято більшістю, а тому підписане Головою ради та секретарем. Наказ Міністерства освіти і науки про анулювання ліцензії Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму" виданий на підставі порушення, зафіксованого актом від 26.12.2008 року, який складений Рахунковою палатою, яка не є органом ліцензування і не має повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням ліцензіатом ліцензійних умов. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Державної акредитаційної комісії України подав до суду пояснення, у яких позов визнав та вказав, що рішення відповідача було прийнято з перевищенням наданих йому повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з витягу з протоколу N 6 засідання експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва від 07.08.2009 року рішенням N 5 було визнано таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування наказ Міністерства освіти і науки України від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму".

На підставі даного рішення Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва видано розпорядження N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України", яким МОН скасувати наказ від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму", як такий, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.

Ст. 7 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування, яким, згідно Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2007 року N 667, є Держкомпідприємництво - спеціально уповноважений орган з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

До компетенції експертно-апеляційної ради належать: експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування; розроблення рекомендацій з основних проблем державної політики у сфері ліцензування; надання попередніх висновків щодо пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності чи його скасування; розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування; аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення ліцензування.

Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року з наступними змінами і доповненнями, ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно ст. 12 Закону "Про освіту" від 23.05.91 року з наступними змінами і доповненнями, Міністерство освіти України, зокрема, проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати.

Контроль за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг (далі за текстом - Ліцензійні умови) здійснює Міністерство освіти і науки України, органи управління освітою Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Державна інспекція навчальних закладів (далі за текстом - органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок, що передбачено Порядком здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг, затвердженим наказом МОН від 24.12.2003 року N 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19 січня 2004 р. за N 76/8675.

Таким чином, спеціальною нормою встановлені повноваження саме Міністерства освіти і науки на здійснення ліцензування у сфері освіти.

Отже, оскаржені рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва від 07.08.2009 року та винесене на його підставі розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України" прийняті з перевищенням законодавчо встановлених повноважень.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: "1" на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; "2" з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; "3" обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); "4" безсторонньо (неупереджено); "5" добросовісно; "6" розсудливо; "7" з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; "8" пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); "9" з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; "10" своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішення та розпорядження.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, викладеного у протоколі N 6 від 07.08.2009 року та розпорядження N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України" про скасування наказу МОН від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму", як такого, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 - 163 КАС України, адміністративний суд постановив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 6) від 07.08.2009 року.

Визнати протиправним розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.08.2009 року N 102.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 09.07.2010 року.

 

Головуючий, суддя

І. А. Качур

Судді:

І. П. Васильченко

 

А. Б. Федорчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали