ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

19.07.2011 р.

N 2/248

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів під головуванням судді - Келеберда В. І., суддів - Качура І. А., Шарпакової В. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генерального прокурора України Медведька Олександра Івановича до Кабінету Міністрів України, треті особи - Фонд державного майна України, ВАТ "Одеський припортовий завод", про визнання нечинним та скасування розпорядження від 11.02.2008 р. N 261-р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2008 р. N 261-р "Про затвердження Умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене розпорядження є таким, що прийняте відповідачем поза межами його повноважень. Крім того, Указом Президента України від 06.03.2008 р. N 200/2008 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.02.2008 р. "Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації", пунктом 4 якого зобов'язано відповідача не допускати до затвердження Державної програми приватизації приватизацію державних підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, якщо це матиме наслідком монополізацію відповідного ринку товарів. А тому, позивач вважає, що проведення конкурсу з продажу акцій ВАТ "Одеський припортовий завод" суперечить вимогам ст. ст. 7,8 Закону України "Про основи національної безпеки України".

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Відповідач посилається на правомірність видання розпорядження N 261-р та зазначає, що прийняття оскарженого акту відбувалось за результатами його обговорення та доопрацювання Фондом державного майна України разом з Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України та Мінпромполітики тощо.

Стосовно тверджень позивача про невідповідність оскаржуваного розпорядження рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 15.02.2008 року "Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації", введеного в дію Указом Президента України від 06.03.2008 N 200/2008, відповідач вважає необґрунтованими з огляду на те, що оскаржуване розпорядження Уряду було видано 11.02.2008, тобто до прийняття вказаного рішенню Ради національної безпеки і оборони України та введення його в дію. У зв'язку з викладеним представник Кабінету Міністрів України просив у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04.08.2008 задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України за результатами розгляду конституційного подання Президента України щодо відповідності Конституції України розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2008 р. N 261-р "Про затвердження Умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

У зв'язку з відсутністю обставин, які сприяли зупиненню провадження у справі Ухвалою суду від 07.12.2010 поновлено провадження у справі N 2/248.

Ухвалою суду від 22.02.2011 задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України.

Також Ухвалою суду від 14.04.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ "Одеський припортовий завод".

Представник Фонд державного майна України в судове засідання не з'явився, проте до матеріалів справи залучено письмові пояснення представника третьої особи-1 в яких зазначено, що у зв'язку з зупиненням дії оскаржуваного розпорядження Указом Президента України від 15.04.2008 N 359/2008 Фондом державного майна України відмінено конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод"та припинено діяльність конкурсної комісії.

Третя особа-2 явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним повідомлена про місце, дату та час судового розгляду справи.

06.07.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою третіх осіб. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку третіх осіб, повідомлених належним чином про місце, дату та час судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: "1" на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; "2" з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; "3" обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); "4" безсторонньо (неупереджено); "5" добросовісно; "6" розсудливо; "7" з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;"8" пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); "9" з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; "10" своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 113 Конституції України визначено, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113 Конституції України).

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" 21 грудня 2006 року N 514-V (в редакції від 28.12.2007, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 53 вищевказаного Закону).

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2010 у справі N 2а-10749/09/2670, що набрала законної сили, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України - відповідача у даній справі, Фонду державного майна України про визнання протиправними (нечинними) акт Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України та доручення Президента України. А саме, позивач заявляв наступні вимоги визнати протиправними (нечинними) розпорядження Кабінету Міністрів України N 261-р від 11.02.2008 р. "Про затвердження Умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод"; доручення Прем'єр-міністра України N 33810/0/1-09 від 19.06.2009 року щодо прискорення виставлення на продаж пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод"; доручення Прем'єр-міністра України N 34860/3/1-09 від 08.07.2009 р. щодо забезпечення проведення до 01.10.2009 року конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод"; наказу Фонду державного майна України N 995 від 30.06.2009 року, із змінами та доповненнями, "Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ "Одеський припортовий завод"; інформаційного повідомлення Фонду державного майна України про проведення конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

Під час названого судового провадження було встановлено що ВАТ "Одеський припортовий завод" не є об'єктом, що має загальнодержавне значення, а законами України "Про управління об'єктами державної власності" та "Про приватизацію державного майна", Державною програмою приватизації дозволяється приватизація підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому, видаючи оскаржуване розпорядження, Кабінет Міністрів України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у межах судового провадження 2а-10749/09/2670 суд дійшов наступних висновків.

Об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (стаття 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, зокрема, акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення (частина друга статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Відповідно до статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна здійснюється, зокрема, шляхом продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.

Згідно з пунктами 10, 23 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України приймає за поданням Фонду державного майна України рішення про достроковий продаж пакетів акцій (часток), закріплених у державній власності, або їх частини; погоджує умови приватизації та реструктуризації об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Частиною четвертою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що за погодженням з Кабінетом Міністрів України приватизуються майнові комплекси: підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних такими у встановленому порядку; підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г.

Пунктом 5 Державної програми приватизації, затвердженою Законом України "Про державну програму приватизації" (далі - Державна програма приватизації), об'єкти приватизації Групи Г визначаються як цілісні майнові комплекси підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 N 1734 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" ВАТ "Одеський припортовий завод" є підприємством, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави".

Також судом визнано необґрунтованими твердження позивача про невідповідність оскаржуваних розпоряджень рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 15.02.2008 року "Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації", введеного в дію Указом Президента України від 06.03.2008 N 200/2008, з огляду на те, що оскаржуване розпорядження Уряду було видано 11.02.2008, тобто до прийняття вказаного рішенню Ради національної безпеки і оборони України та введення його в дію.

У даному судовому провадженні позивачем заявлено вимоги, що є пов'язаними з вимогами, вирішеними судом в межах провадження N 2а-10749/09/2670. А саме: щодо визнання нечинним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2008 р. N 261-р "Про затвердження Умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Одеський припортовий завод".

Суд в межах провадження N 2а-10749/09/2670 у повному обсязі дослідив обставини щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваного Розпорядження та дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача, а тому суд, керуючись ч. 1 ст. 72 КАС України, не вбачає нині потреби у повторному дослідженні тих же обставин, а названі вимоги, відповідно, вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилається на невідповідність розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2008 р. N 261-р вимогам ст. ст. Закону України "Про основи національної безпеки України", проте позив не зазначає, в чому саме полягає загроза національної безпеки та чим порушуються основні напрями державної політики з питань національної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Позивачем не доведено протиправності винесення відповідачем оскаржуваного Розпорядження.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, та набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч. 1 ст. 254 КАС України.

 

Головуючий, суддя

В. І. Келеберда

Судді:

І. А. Качур

 

В. В. Шарпакова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали