ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

29.11.2011 р.

N 2а-13149/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого, судді - Донця В. А., суддів: Мруліної Л. О. та Шейко (за участю секретаря судового засідання - Бурди А. Ю.) вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року N 267 (Постанова N 267).

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року N 267 "Про внесення змін до переліків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року N 1719 та від 27 серпня 2010 року N 787" (Постанова N 267).

Позов мотивований тим, зокрема, що з набранням чинності оскаржуваною Постановою (Постанова N 267) "богослов'я" отримало статус окремого напряму у галузі знань "Гуманітарні науки". На думку позивача, це не відповідає статті 35 Конституції України, за якою кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Як зазначено у позові, оскаржувана Постанова суперечить статті 9 Закону України "Про освіту", де встановлено, що навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім навчальних закладів, заснованих релігійними організаціями.

Обґрунтовуючи порушене право, позивач у позові зазначив, що оскаржуваною Постановою (Постанова N 267) порушується його право на освіту, освіту його дитини, оскільки вони мають право на здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного ступеню без нав'язуваня знання про те чи інше віросповідання.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржувана Постанова (Постанова N 267) відповідає чинному законодавству та прийнята в межах повноважень Кабінету Міністрів України. Крім того, на думку представника, відповідачем не доведено порушене право у зв'язку з прийняттям оскарженої Постанови.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем опубліковано оголошення в Офіційному віснику України, від 7 листопада 2011 року, N 84 про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року N 267 (Постанова N 267).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 березня 2011 року N 267 "Про внесення змін до переліків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року N 1719 та від 27 серпня 2010 року N 787" (Постанова N 267) (Офіційний вісник України, від 25 березня 2011 року, N 20, ст. 844, далі - Постанова).

Вказаною Постановою (Постанова N 267) внесено зміни до переліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року N 1719, та переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року N 787.

Зокрема: в переліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року N 1719, позицію "0203 Гуманітарні науки" розділу "Гуманітарні науки та мистецтво" доповнено словами і цифрами "богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)* 6.020304"; у переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року N 787, у розділі "Гуманітарні науки та мистецтво" у позиції "0203 Гуманітарні науки": слова і цифри "богослов'я (теологія) 7.02030103, богослов'я (теологія) 8.02030103" замінено словами і цифрами "богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)* 7.02030103, богослов'я (теологія із зазначенням конфесії)* 8.02030103".

Як убачається з матеріалів судової справи, Міністерством освіти і науки України подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови "Про внесення змін до переліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, і переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту постанови, підготовка фахівців зі спеціальності "богослов'я (теологія)" здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста та магістра. Підготовка спеціалістів і магістрів на базі бакалавра з філософії є недосконалою так, як зміст підготовки бакалаврів з філософії і бакалаврів з богослов'я є суттєво різними, підготовка філософів та теологів відрізняється лише варіативною складовою освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми бакалавра, яка визначається навчальними закладами, тобто бакалаврат з філософії не визначає нормативної вимоги підготовки фахівців з богослов'я. Метою проекту є запровадження напряму підготовки "богослов'я" (теологія із зазначенням конфесії) за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр з новим змістом освіти, який також передбачатиме подальшу підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра з присвоєнням кваліфікації вчителя, а також введення підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліст і магістр з можливістю присвоєння кваліфікації вчителя або викладача вищого навчального закладу.

Проект акта погоджено без зауважень: Міністром фінансів України; Міністром культури України; головою комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України; першим заступником Міністра соціальної політики України. До проект постанови висловлено зауваження, які були враховані, першим заступником Міністра юстиції України.

Міністерством юстиції України проведено правову експертизу проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до переліків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року N 1719 та від 27 серпня 2010 року N 787". У висновку зазначено, зокрема, що проект відповідає актам вищої юридичної сили, узгоджується з актами такої ж юридичної сили, у зв'язку з відсутністю необхідності, експертиза щодо відповідності міжнародним актам не проводилась.

Разом з тим, експертизою встановлено, що проект не відповідає вимогам нормопроектувальної техніки, які були враховані.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року N 2591-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).

Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року N 712), передбачено, що акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов (пункт 1 параграфа 39).

Відповідно до параграфа 43 Регламенту Кабінету Міністрів України головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку (пункт 1). Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (пункт 2). Головний розробник зобов'язаний погодити проект акта Кабінету Міністрів з усіма заінтересованими органами, а також з Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань). Проект акта Кабінету Міністрів щодо використання бюджетних коштів, інших фінансових ресурсів держави та державного майна погоджується з ГоловКРУ (пункт 5).

Як уже зазначалось, проект Постанови було внесено Міністерством освіти і науки України, погоджено, в тому числі Міністром фінансів України, головою комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України.

Таким чином, за висновком колегії суддів, відповідачем дотримано вимог вказаних правових актів щодо порядку видання та форми Постанови (Постанова N 267).

Суспільні відносини в галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України, правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях, врегульовані Законом України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року N 2984-III.

Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про вищу освіту" перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики (абзац перший). Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки (абзац другий).

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 року N 1757 (чинного на час прийняття Постанови (Постанова N 267)), Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, науково-педагогічної діяльності, наукової діяльності у системі вищої освіти та інтелектуальної власності (абзац другий пункту 1).

Отже, Постанова (Постанова N 267) видана в межах повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому суд враховує, що визначення переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах для внесення такого переліку на затвердження Урядом України відноситься до дискреційних повноважень Міністерства освіти і науки України.

Також суд вважає, що позивач не довів порушеного права у зв'язку з прийняттям Постанови (Постанова N 267). Твердження позивача, що Постановою порушено його право, право його дитини на освіту - здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного ступеня, оскільки нав'язується те чи інше віросповідання, є необґрунтованим.

Статтею 4 Закону України "Про вищу освіту" встановлено, що громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

Крім того, внесення змін Постановою (Постанова N 267) до переліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року N 1719, та переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року N 787, в частині внесення змін до переліків підготовки фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста і магістра напрямку "богослов'я" (теологія із зазначенням конфесії) не може свідчити про нав'язування особі тієї чи іншої релігії під час здобуття відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, позаяк особа вільна у виборі спеціальності, а вивчення теорії, тлумачення, виправдання певних релігійних поглядів не є нав'язуванням тієї чи іншої релігії чи втручанням церкви в діяльність вищої школи.

Суд не бере до уваги твердження позивача обґрунтування невідповідності Постанови (Постанова N 267) статті 35 Конституції України, позаяк відповідно до статей 17, 171 КАС України до компетенції адміністративних судів не віднесено перевірка постанов Кабінету Міністрів України на їх конституційність. Відповідними повноваженнями згідно зі статтею 150 Конституції України наділений Конституційний Суд України.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то, за висновком колегії суддів, позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України, оскільки Постанова (Постанова N 267) оприлюднена 25 березня 2011 року, а до суду позивач звернувся 16 вересня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку, оскільки строк на оскарження Постанови для позивача сплив 26 вересня 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень та за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до статті 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий, суддя

В. А. Донець

Судді:

Л. О. Маруліна

 

Т. І. Шейко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали