ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

11.01.2012 р.

Справа N 2а-4234/11/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Матуляка Я. П., при секретарі Мельничука Є. С. (за участю: представників позивача - Загребельного Ю. А., Дронь І. М., представника відповідача - Баралецької М. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий світ" до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинною та скасування податкової консультації N 28082/10/31-011/493 від 04.11.2011 р., зобов'язання вчинення дій, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий світ" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинною та скасування податкової консультації за N 28082/10/31-011/493 від 04.11.2011 р. та зобов'язання надати нову консультацію.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем на звернення позивача про надання податкової консультації з приводу віднесення до витрат коштів пайового внеску, сплаченого до міського бюджету, була надана податкова консультація, якою, на думку позивача, податковим органом не надано відповідей на поставлені питання, а лише процитовано норми діючого законодавства. Вважає, що така податкова консультація суперечить вимогам статті 52 Податкового кодексу України, оскільки практичне застосування такої податкової консультації неможливе в силу відсутності в ній будь-яких роз'яснень щодо застосування податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, та просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених в письмовому запереченні на позов, поданий в судовому засіданні. Крім того, пояснила суду, що в зв'язку із відсутністю в податковому законодавстві норми, яка б чітко регламентувала питання віднесення до витрат коштів пайового внеску, сплачених до міського бюджету, ДПІ в м. Івано-Франківську не мало можливості надати позитивну чи негативну відповідь на вказані позивачем питання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

06.10.2011 року ТзОВ "Новий світ" звернулося до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську із листом за N 102 про надання податкової консультації (а. с. 6).

В своєму листі позивач, з посиланням на положення ст. 271 Закону України "Про планування і забудову території", зазначає, що ТзОВ "Новий світ" уклало з виконкомом Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, згідно якого товариство зобов'язане сплатити до міського бюджету пайовий внесок. Тому просило ДПІ в м. Івано-Франківську надати податкову консультацію щодо того, чи відносяться до витрат кошти пайового внеску, сплаченого до міського бюджету. Якщо пайовий внесок відноситься до витрат, тоді просили уточнити, до складу яких витрат включати вищезазначені кошти та який порядок визнання таких витрат.

Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

04.11.2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську листом за N 28082/10/31-011/493 надано ТзОВ "Новий світ" податкову консультацію, в якій зазначено положення п. 2 (Закон N 3038-VI), п. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138 ПК України, з посиланням на те, що кошти пайового внеску, сплачені до міського бюджету, в ст. 138 ПК України не визначено.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині визнання недійсною податкової консультації від 04.11.2011 року, наданої ДПІ в м. Івано-Франківську ТзОВ "Новий світ", враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Суд зазначає, що питання віднесення чи невіднесення коштів до витрат, яке необхідно встановити з метою належного відображення таких коштів в податковому обліку платника податків, беззаперечно охоплюється поняттям адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (пп. 53.3 ст. 53 ПК України).

При наданні оскаржуваної податкової консультації ДПІ в м. Івано-Франківську не надано допомоги стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта.

Суд погоджується з твердженнями позивача, оскільки в даній податковій консультації відповідачем не надано відповіді на поставлені запитання та лише наведено зміст норм чинного податкового законодавства, що унеможливлює подальше застосування позивачем такої податкової консультації та суперечить змісту поняття податкової консультації.

Тому, на думку суду, податковим органом при наданні оскаржуваної податкової консультації не дотримано вимог пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 та п. 52.1 ст. 52 ПК України.

Щодо поставлених позивачем у зверненні питань, то слід зазначити наступне.

Статтею 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 5.3 цієї статті інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

В даному випадку, надаючи ТзОВ "Новий світ" ДПІ в м. Івано-Франківську, слід було застосовувати як норми ПК України, так і норми законодавства, що регулює містобудівну діяльність.

Так, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (Закон N 3038-VI). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Витрати, з яких складається первісна вартість об'єкта основного засобу, визначені п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об'єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі якщо платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від джерел фінансування (п. 146.6 ст. 146 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, якщо обов'язковість сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту передбачена договором, укладеним забудовником з органом місцевого самоврядування відповідно до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI), то витрати платника податку на сплату такого внеску враховуються у складі витрат в межах, визначених статтею 40 цього Закону (Закон N 3038-VI).

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що якщо новозбудовані об'єкти призначені платником податку для використання у власній господарській діяльності, то відповідно до п. 146.6 ст. 146 ПК України витрати на їх будівництво збільшують первісну вартість такого основного засобу та підлягають амортизації. Якщо ж підприємство здійснює будівництво з метою подальшого продажу, то вартість витрат на їх будівництво у складі собівартості виготовлених товарів, виконаних робіт визнається витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Всупереч вимог чинного законодавства відповідачем не проведено аналізу вищевказаних норм та фактично не надано податкової консультації в розумінні визначення, яке міститься в статті 14 ПК України.

Слід також зазначити, що питання віднесення до витрат коштів пайового внеску, сплачених до місцевого бюджету, неодноразово висвітлювалось Державною податковою адміністрацією України в зв'язку з відсутністю чіткого регулювання даного питання. Зокрема, в листі ДПА України від 12.03.2008 року за N 4627/7/15-0217 дано роз'яснення з цього приводу, з врахуванням вимог чинного на той час Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". З цього огляду посилання представника відповідача на те, що ДПІ в м. Івано-Франківську не мало можливості надати позитивну чи негативну відповідь на вказані позивачем питання в зв'язку із відсутністю в податковому законодавстві норми, яка б чітко регламентувала питання віднесення до витрат коштів пайового внеску, сплачених до міського бюджету, є безпідставними та не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, надана відповідачем податкова консультація є необґрунтованою та не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, а відтак є протиправною та повинна бути визнана недійсною в силу вимог п. 53.3 ПК України.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію з наданням відповіді на поставлені питання, то слід зазначити, що згідно абзацу 2 п. 53.3 ПК України визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що відповідач зобов'язаний надати нову консультацію з урахуванням висновків суду в силу вимог вищевказаної норми ПК України, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 30,12 грн. підтверджується платіжним дорученням N 1250 від 06.12.2011 року (а. с. 2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за N 28082/10/31-011/493 від 04.11.2011 року, надану товариству з обмеженою відповідальністю "Новий світ".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ТзОВ "Новий світ" понесені ним судові витрати в розмірі 14 (чотирнадцять) гривень 77 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова складена в повному обсязі 16.01.2012 року.

 

Суддя

Я. П. Матуляк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали