ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.09.2011 р.

N К-35192/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Черпіцької Л. Т., суддів -  Леонтович К. Г., Калашнікової О. В., Чалого С. Я., Сіроша М. В., при секретарі - Кальненко О. І. (за участю представників: Донецького обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я України та Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України - Маловичко С. П., Міністерства охорони здоров'я України - Фечишак В. А., Міністерства юстиції України - Солодинської І. П.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Донецького обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я України, Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі N 22-а-8918/09 за позовом Донецького обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я України до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання незаконними частини наказу N 319 від 25.05.2006, встановила:

Донецький обласний комітет профспілки працівників охорони здоров'я України звернувся з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа Міністерство юстиції України, про визнання недійсним частини наказу Міністерства охорони здоров'я України від 25.05.2006 р. N 319 "Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я" та незаконному перевищенню повноважень відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до введення в дію наказу, відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" N 1545-XII від 12.09.91 р. у країні застосовувалась постанова РНК СРСР N 2499 від 11.12.1940 р. "Про тривалість робочого дня медичних працівників" (далі - Постанова), додатками 3 й 4 якої, визначені Списки медичних працівників, для яких встановлювався шести з половиною часовий і п'яти з половиною часовий робочі дні, що відповідало як вимогам статті 45 Конституції України, так і статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (зазначені нормативно-правові акти гарантують саме "скорочений робочий день", а ні "скорочений робочий тиждень").

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Донецький обласний комітет профспілки працівників охорони здоров'я України звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Дніпропетровською обласною організацією профспілки працівників охорони здоров'я України було подано заяву про приєднання до касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 25 травня 2006 року, відповідачем був виданий наказ "Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я" N 319 (далі - Наказ N 319).

Позивач, звертаючись з даним позовом обґрунтував свої вимоги тим, що до введення в дію вказаного наказу була збільшена тривалість робочого часу деяким категоріям працівників охорони здоров'я, тим самим були порушені їх конституційні та трудові права.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходили з того, що статтею ст. 51 КЗпП України визначено, що законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). Приписами п. "з" ст. 77 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.92 р. 2801-XII визначено, що медичні працівники мають право на скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.91 р. N 1545-XII встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Отже, при прийнятті оскаржуваного наказу, постанова РНК СРСР від 11.12.2040 р. N 2499 "Про тривалість робочого дня медичних працівників" втратила чинність, а пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 вказаного наказу N 319 встановлені норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта (наказу N 319 від 25.05.2006 р.) ст. 51 Кодексу законів про працю України, п. "з" ст. 77 "Основ законодавства України про охорону здоров'я". Вказаний наказ погоджений з Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством освіти та науки України, Центральним комітетом профспілки працівників охорони здоров'я України.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає касаційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Донецького обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я України та заяву Дніпропетровська обласна організація профспілки працівників охорони здоров'я України про приєднання до касаційної скарги - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Л. Т. Черпіцька

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали