ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.01.2012 р.

Справа N 27/76б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Заріцької А. О., суддів: Білошкап О. В., Міщенка П. К., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року за заявою приватного підприємства "Сервіс-Центр" в особі керуючого санацією Козловської Д. В. до фізичної особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування від 28 липня 2006 року у справі N 27/76б господарського суду Донецької області за заявою фізичної особи ОСОБА_6 до приватного підприємства "Сервіс-Центр" про визнання банкрутом керуючий санацією Козловська Д. В. (за участю представників: не з'явились), встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 8 червня 2010 року у справі N 27/76б задоволено заяву ПП "Сервіс-Центр" в особі керуючого санацією Козловської Д. В. від 27 квітня 2010 року про визнання договору дарування від 28 липня 2006 року недійсним; визнано недійсним договір дарування, укладений між ПП "Сервіс-Центр" та ОСОБА_4; зобов'язано ОСОБА_4 повернути ПП "Сервіс-Центр" в особі керуючого санацією майно, набуте за договором дарування, а саме: будинок кафе; альтанку - металевий зварювальний каркас; навіс - металевий зварювальний каркас із барною стійкою; замощення - плитка тротуарна площею 300 кв. м; огорожу, яка складається із з/бетонних плит, загальною довжиною 50 м; фундаментні блоки - у кількості 100 шт.; понтон - зварений з металевих труб та конструкцій, підлогу дощану; лінію електропередачі, що розташована на земельній ділянці за адресою: с. Чунишино Красноарміського району Донецької обл.; будинок операторської (літ. А-1); сховище для нафтопродуктів: два сховища для бензину (літ. Б-1, В-1); убиральню (літ Д-1); навіс (літ Г-1); замощення (літ I, II): асфальт, площею 16,8 кв. м та з/бетонні плити площею 61,5 кв. м; лінію електропередачі, що підключена до міської мережі, які розташовані на орендованій земельній ділянці за адресою: с. Звєрєве Красноармійського району Донецької області, траса Олександрівка-Володарське, 71 км; будинок операторської та ґанок (літ А-1 а-1); сховище для нафтопродуктів: сім сховищ для бензину (літ Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, З-1); убиральню (літ. К-1); шиномонтаж (літ. Л-1), який має обладнання: станок шиномонтажний, станок балансувальний, станок дископравний, компресор, трансформаторну підстанцію; акумуляторну (літ. М-1); колодязь (літ. К-1); замощення - асфальт площею 150,0 кв. м, що розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: м. Красноармійськ Донецької обл., 697 км траси Волгоград - Кишинев - Ізваріно. Судові витрати повернуто заявнику - ПП "Сервіс-Центр".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 9 серпня 2010 року ухвалу господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 листопада 2010 року прийняті у справі судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування постанови суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди залишили поза увагою та не з'ясували питання про те, кому на час розгляду справи по суті належить спірне майно і чи зачіпаються, при вирішенні судом заяви арбітражного керуючого про визнання договору недійсним, інтереси нового власника.

Колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність обмежень щодо часу укладення угоди про недійсність якої має право заявити керуючий санацією, оскільки позовна давність (загальна, спеціальна), передбачена законом, і її застосування (незастосування), врегульовано нормами Цивільного кодексу України та вважала висновки суду першої інстанції, щодо застосування позовної давності, недостатньо обґрунтованими.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 травня 2011 року у справі N 27/76б (суддя Чорненька І. К.) відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності у задоволенні заяви керуючого санацією ПП "Сервіс-Центр" від 27 квітня 2010 року про визнання недійсним договору дарування від 28 липня 2006 року, укладеного між боржником та ОСОБА_4, та про повернення майна отриманого за договором дарування.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року (колегія суддів: Запорощенко М. Д. - головуючий, Дучал Н. М., Калантай М. В.) апеляційну скаргу керуючого санацією ПП "Сервіс-Центр" задоволено; ухвалу господарського суду Донецької області від 18 травня 2011 року у справі N 27/76б скасовано; задоволено позовні вимоги керуючого санацією ПП "Сервіс-Центр" від 27 квітня 2010 року; визнано недійсним договір дарування від 28 липня 2006 року, укладений між ПП "Сервіс-Центр" та ОСОБА_4; зобов'язано ОСОБА_4 повернути ПП "Сервіс-Центр" майно, набуте за договором дарування від 28 липня 2006 року, а саме:

А) 1. будинок кафе (загальною площею 137,5 кв. м, висота - 3,156 м, об'єм - 416,8 куб. м, площа об'єкта по внутрішнім обмірам - 116,51 кв. м,) - одноповерховий будинок: фундамент відсутній, стіни та перегородки-каркас із металевого профілю із навісними фасадними панелями, перекриття та крівля - пластик, підлога - плитка, лінолеум, прорізи - металопластикові, внутрішні санітарно-технічні улаштування - убиральня та санвузол, електротехнічне улаштування - електрика, інші роботи - замощення; 2. альтанку - металевий зварювальний каркас, прямокутної форми, розміром 3 м на 4 м, оброблена металопластиком у кількості - 4 шт.; 3. навіс - металевий зварювальний каркас із барною стійкою, оброблений металопластиком, розміром 10 м на 10 м; 4. замощення - плитка тротуарна площею 300 кв. м; 5. огорожа, яка складається із з/бетонних плит, загальною довжиною - 50 м; 6. фундаментні блоки - у кількості 100 шт.; 7. понтон - зварений з металевих труб та конструкцій, розміром 6 м на 6 м, підлога дощана; 8. лінія електропередачі (яка складається із 13 стовпів з електричним дротом), яка підключена до міської мережі, що розташоване на земельній ділянці за адресою: с. Чунишино Красноарміського району Донецької обл.

Б) 1. будинок операторської (літ. А-1), висота - 2,4 м, об'єм - 20 куб. м, площа настройки - 8,2 кв. м, фундамент відсутній, стіни металеві, перегородки відсутні, дах металевий, перекриття та покриття відсутні, підлога дощана, прорізи - вікна пластикові, двері пластикові, обробні роботи відсутні, інженерне обладнання (опалення, водопровід, каналізація, телефонізація, вентиляція - відсутні), освітлення - є; 2. сховище для нафтопродуктів: два сховища для бензину (літ. Б-1, В-1) - площею по 8 кв. м кожна, стіни металеві, дах металевий та обладнання до них - топливо-роздаточна колонка з пультом дистанційного управління виробництва "ADAST" (Чехія) на один пістолет з комплектами допоміжного обладнання - 2 шт.; 3. убиральня (літ Д-1) площею 3,3 кв. м, стіни цегляні, дах металевий, підлога дощана; 4. навіс (літ Г-1): стовпи, дах пластиковий, площею 47,3 кв. м, висотою - 2,2 м, об'єм - 104 куб. м, 5. замощення (літ I, II): асфальт, площею 16,8 кв. м та з/бетонні плити площею 61,5 кв. м; 6. лінія електропередачі (яка складається із 7 стовпів з електричним дротом), яка підключена до міської мережі, що розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: с. Звєрєве Красноармійського району Донецької області, траса Олександрівка - Володарське, 71 км.

В) 1. будинок операторської та ґанок (літ А-1 а-1) площа настройки 11,1 кв. м, об'єм 17 куб. м, висота будинку 2,3 м: фундамент відсутній, стіни металеві, перегородки відсутні, дах металевий, перекриття та покриття відсутні, підлога дощана, прорізи-вікна подвійні, двері дощані, інженерне обладнання (опалення водопровід, каналізація, телефонізація, вентиляція - відсутні), освітлення - є; 2. сховище для нафтопродуктів: сім сховищ для бензину (літ Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, З-1) - з/бетонні плити, стіни металеві, дах металевий, з них: літ Б-1, Д-1, З-1, - площею по 7,4 кв. м кожне; літ. Г-1, Е-1, Ж-1- по 4,2 кв.м кожне; літ Б-1 площею 13,0 кв. м, та обладнання до них - топливно-роздаточна колонка "ADAST" (Чехія) на один пістолет - у кількості чотирьох штук; 3. убиральня (літ. К-1), площею - 3,1 кв. м, стіни цегляні, дах шиферний, поли дощані; 4. шиномонтаж (літ. Л-1), площею - 24 кв. м, висота -3 м, об'єм 72 куб. м: фундамент відсутній, стіни металеві, дах металевий, підлоги немає, який має обладнання: станок шиномонтажний, станок балансувальний, станок дископравний, компресор, трансформаторна підстанція; 5. акумуляторна (літ. М-1), площею - 3,7 кв. м, висота - 1,8 м, об'єм - 7 куб. м: фундамент відсутній, стіни металеві, дах металевий, підлога відсутня; 6. колодязь (літ. К-1) залізобетонні кільця - дванадцять штук; 7. замощення - асфальт прощею 150 кв. м, що розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: м. Красноармійськ Донецької обл., 697 км траси Волгоград - Кишинев - Ізваріно.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь арбітражного керуючого Козловської Д. В. (керуючого санацією ПП "Сервіс-Центр") 250 грн. державного мита за подання позовної заяви в межах справи про банкрутство та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розгляду позовної заяви. Доручено господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ФО ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 18 травня 2011 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261, ст. 264 ЦК України, та неврахуванням доводів щодо відчуження нею спірного майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 24 липня 2009 року за заявою ФО ОСОБА_6 порушено провадження у справі N 27/76б про визнання банкрутом ПП "Сервіс-Центр".

Ухвалою суду від 21 січня 2010 року введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Козловську Д. В.

27 квітня 2010 року керуючий санацією ПП "Сервіс-Центр", на підставі п. 11 ст. 17 Закону, ч. 3 ст. 215 і ст. 234 ЦК України, звернувся до суду із заявою про визнання недійсним договору дарування від 28 липня 2006 року, укладеного між боржником та ФО ОСОБА_4 (далі - договір).

В обґрунтування визнання договору недійсним заявник послався на те, що ОСОБА_4 є донькою померлого ОСОБА_11, колишнього директора ПП "Сервіс-Центр", що дає підстави вважати її безпосередньо зацікавленою особою стосовно ПП "Сервіс-Центр", оскільки на час укладання договору дарування вона перебувала у родинних стосунках із директором ПП "Сервіс-Центр"; укладанням договору боржником порушено права кредитора ОСОБА_6, а також працівників боржника.

При новому розгляді справи, призначаючи справу до розгляду у судовому засіданні, ухвалою місцевого господарського суду від 15 березня 2011 року керуючого санацією та ФО ОСОБА_4 було зобов'язано надати суду письмові пояснення про те, кому на даний час належить спірне майно та документи, які обґрунтовують ці пояснення.

Ухвалою від 6 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено, та зобов'язано керуючого санацією надати суду докази права власності ОСОБА_4 на майнові активи набуті за договором дарування.

З матеріалів справи вбачається, що керуючим санацією суду були надані пояснення, в яких він стверджував, що будь-які фактичні дані, які б свідчили про існування інших правочинів або інших законних підстав набуття права власності на спірне майно, письмові докази про перехід права власності на спірне майно до інших осіб відсутні, відповідачем не надані. До пояснень додано лист КП "БТІ" м. Красноармійськ від 11 березня 2010 року та інформаційну довідку вказаного органу з інформацією станом на 17 листопада 2009 року.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вказаних обставин на день винесення рішення не перевірив, а отже неналежно виконав вказівки суду касаційної інстанції викладені в постанові від 23 листопада 2010 року у даній справі щодо з'ясування питання кому на час нового розгляду справи на праві власності належить спірне майно.

Судом також не враховано, що згідно приписів ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Відповідно до ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя, зокрема, вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії; витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

В обґрунтування постанови господарський суд першої інстанції зазначив, що перелік обставин, які переривають строк позовної давності вказаний в ст. 264 ЦК України, призначення керуючого санацією вказаною нормою як обставину, що перериває строк позовної давності не визначено, у зв'язку з чим не знайшов підстав для задоволення клопотання керуючого санацією про відновлення строку.

Суд апеляційної інстанції із вказаним вище висновком місцевого господарського суду не погодився і в обґрунтування постанови зазначив, що за своєю суттю новим розглядом справи є цикл стадій розгляду справи, дій суду та учасників процесу відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Тобто, справа розглядається з самого початку її порушення з дотриманням вимог процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час нового розгляду справи керуючим санацією Козловською Д. В. було подане клопотання про відновлення строку пропущеної позовної давності, яке обґрунтоване тим, що повноваження щодо визнання договорів недійсними, в межах справи про банкрутство, надані, відповідно до приписів спеціального, в даному випадку, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з моменту введення процедури санації та призначення арбітражного керуючого саме керуючим санацією, тобто з 21 січня 2010 року.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, подане клопотання суд першої інстанції визнав необґрунтованим безпідставно, оскільки, в даному випадку вказаний вище Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який має пріоритет, при застосуванні його відносно підприємства боржника перед будь-якими іншими нормативно-правовими актами України, а всі учасники цього процесу набули спеціального статусу. При цьому суд зауважив, що під час нового розгляду справи заяви про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, в жодній з форм визначеній для даного виду заяв, учасниками процесу заявлено не було, у зв'язку з чим господарський суд апеляційної інстанції не погодився із висновком господарського суду першої інстанції щодо застосування строку позовної давності за заявленою про це заявою у відзиві ОСОБА_4 під час попереднього розгляду справи. Тоді як, клопотання керуючого санацією про відновлення строку позовної даності судова колегія вважала законним, обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропущення позовної давності та визнання за керуючим санацією права на звернення до суду за захистом права, яке він вважає порушеним.

Згідно ст. 1 Закону заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФО ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_11, що був директором ПП "Сервіс-Центр" на момент укладення 28 липня 2006 року спірного договору дарування, а тому суд дійшов висновку про те, що на момент укладення договору ФО ОСОБА_4 була заінтересованою особою стосовно боржника - ПП "Сервіс-Центр". До того ж, на момент укладення договору у ФО ОСОБА_11 існувала заборгованість перед ФО ОСОБА_6 за договором займу від 4 грудня 2003 року, строк повернення якого був визначений сторонами до 1 грудня 2004 року (рішення у справі N 2-10/07 про стягнення суми заборгованості за договором позики). За результатами розгляду зазначеної справи та на підставі рішення від 17 січня 2007 року ФО ОСОБА_6 і звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство ПП "Сервіс-Центр".

З висновків суду апеляційної інстанції вбачається, що договір дарування був укладений без мети отримання прибутку, що суперечить статутним цілям та задачам підприємства та суттєво погіршує його фінансовий стан. Суд також дійшов висновків про те, що вказані обставини призвели до банкрутства ПП "Сервіс-Центр", укладення спірного договору дарування переслідувало за мету уникнення матеріальної відповідальності по зобов'язаннях боржника за договором позики перед ФО ОСОБА_6 та позбавлення підприємства будь - якого майна, за рахунок якого могли б бути задоволені вимоги конкурсних кредиторів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції позов керуючого санацією задовольнив та визнав договір дарування недійсним зобов'язавши ФО ОСОБА_4 повернути товариству майно отримане за договором.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. ст. 99, 101 ГПК України при новому розгляді справи не перевірив виконання місцевим господарським судом вимог ст. 11112 ГПК України, та встановлення обставин щодо дійсного власника спірного майна, на якого посилається ОСОБА_4 у своєму відзиві, не з'ясував, чи перевірено судом першої інстанції докази у підтвердження оформлення (реєстрації) за ФО ОСОБА_4 права власності на спірне майно на час нового розгляду справи, чи було вирішено питання про залучення до участі у справі дійсного власника (власників) майна.

Розгляд господарським судом заяв про визнання угод недійсними має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК України, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

До касаційної скарги, на підтвердження доводів щодо відчуження спірного майна іншим фізичним особам, заявником ОСОБА_4 надані відповідні матеріали. Проте касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду, чи відхилені ним.

Допущені господарськими судами порушення норм процесуального та матеріального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті без належного з'ясування обставин справи та дослідження наданих у справі доказів щодо встановлення дійсного власника (власників) спірного майна. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції від 29 червня 2011 року не може бути визнана правильною і підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним скасувати також ухвалу місцевого господарського суду від 18 травня 2011 року і передати справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області, оскільки порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, припустилися суди обох попередніх інстанцій інстанції. При цьому колегія суддів також враховує, що обставини недійсності договору дарування по суті господарським судом першої інстанції не розглядались.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід належно виконати вказівки Вищого господарського суду викладені в постанові від 23 листопада 2010 року в частині визначення дійсного власника майна, у разі необхідності вирішити питання про залучення його до участі у справі і з урахуванням наведеного вище прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 18 травня 2011 року у справі N 27/76б скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

 

Головуючий

А. Заріцька

Судді:

О. Білошкап

 

П. Міщенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали