ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.2011 р.

Справа N 23/102

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І. А. - головуючого, Кочерової Н. О., Самусенко С. С., розглянувши матеріали касаційних скарг Відкритого акціонерного товариства "Радикал" та Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна українська компанія "Вігор" на рішення господарського суду міста Києва від 7 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2011 року у справі N 23/102 господарського суду міста Києва за позовом прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до 1) Відкритого акціонерного товариства "Радикал"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна українська компанія "Вігор"; про визнання недійсним договору (за участю: прокурор - Громадський С. О., від відповідача-1 - Злотківська І. Г., від відповідача-2 - Копейка Г. І.), встановив:

Прокурор Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Радикал" та Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна українська компанія "Вігор" про визнання договору купівлі-продажу від 10.01.2002 недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у зв'язку з тим, що ліквідатором ВАТ "Радикал" в порушення вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001, незаконно відчужено приміщення, нежилі будівлі та споруди, належні ВАТ "Радикал", державна частка у статутному фонді якого складала 27,68 % акцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 у справі N 23/102 (суддя Кирилюк Т. Ю.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 (колегія суддів: головуючий - Смірнова Л. Г., судді Тищенко О. В., Чорна Л. В.) позов задоволено.

Відповідачі ВАТ "Радикал" та ТОВ МУК "Вігор" звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 у справі N 23/102, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора Деснянського району міста Києва відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2011 у справі N 23/102 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.11.2011 у справі N 23/102 призначено наступний склад колегії суддів: суддя Плюшко І. А. - головуючий, судді Кочерова Н. О. та Самусенко С. С. - доповідач.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Спір у даній справі виник щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу від 10.01.2002, відповідно до якого відчужені приміщення, нежилі будівлі та споруди, належні ВАТ "Радикал", державна частка у статутному фонді якого складала 27,68 % акцій. Позов мотивовано тим, що спірний договір суперечить вимогам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 на момент його укладення, що призвело під час реалізації майна суб'єктом господарювання до порушення майнових інтересів держави в особі Київської міської державної адміністрації.

Статтями 1 та 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який набрав чинності 05.01.2002, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 %.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд міста Києва, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався, зокрема, нормами Закону України "Про власність".

При цьому, на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійною формою публічної власності, відокремленою від державної, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження КМУ від 13.08.99 N 801-р частка держави у розмірі 27,68 % статутного фонду ВАТ "Радикал" є безоплатно переданою з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Розпорядженням Фонду державного майна України від 01.03.2000 N 188-РРА завершено процес безоплатної передачі частки держави у розмірі 27,68 % статутного фонду ВАТ "Радикал" з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Рішення судів попередніх інстанцій прийняті із неправильним застосуванням норм Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Дія останнього не може бути розповсюджена на реалізацію майна ВАТ "Радикал", оскільки до моменту укладення спірного договору купівлі-продажу від 10.01.2002 частка держави у статутному фонді ВАТ "Радикал" передана у комунальну власність.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що спірний договір відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства.

Крім того, оскільки Київській міській державній адміністрації, в інтересах якої пред'явлено позов, належить 27,68 % акцій ВАТ "Радикал", вона є акціонером господарського товариства. Однак, законом не передбачено права акціонера господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства, в тому числі пред'явлення позову про визнання недійсним правочину, вчиненого товариством поза відносинами представництва, які в даному випадку відсутні. Даного ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами при вирішенні спору враховано не було.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі колегія суддів Вищого господарського суду України вважає їх висновки суперечливими, такими, що не відповідають цим встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Відтак, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 у справі N 23/102 і приймає нове рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Радикал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна українська компанія "Вігор" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 у справі N 23/102 скасувати.

В позові відмовити.

 

Головуючий, суддя

І. Плюшко

Судді:

Н. Кочерова

 

С. Самусенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали