ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.08.2011 р.

Справа N 31/334-10

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого - судді Кузменка М. В., суддів - Васищака І. М., Коробенка Г. П. (за участю представника відповідача - А. Москальця (дов. від 21.03.2011)), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 червня 2011 року у справі N 31/334-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" про визнання недійсним договору, встановив:

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Корм" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" про визнання недійсним договору.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року (суддя А. Єременко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 червня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корм" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 1077 і 1079 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 1 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" (фактор) та приватним підприємством "Стелсі" (клієнт) було укладено договір факторингу N 1/03/07 (далі - договір).

Позивач оспорює даний договір з підстав невідповідності його умов вимогам частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, оскільки фактором може бути виключно банк або фінансова установа, які діють на підставі довіреності.

Здійснивши аналіз пункту 1.2 договору, господарські суди дійшли висновку про те, що спірний договір не є договором факторингу і відмовили в позові.

Колегія суддів вважає, що такого висновку господарські суди дійшли без урахуванні інших умов договору.

За змістом пункту 1.1 договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 581924 грн. 07 коп. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові свої права грошової вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" за основним договором, яким є договір про переведення боргу від 29 грудня 2006 року, укладений між приватним підприємством "СТЕЛСІ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Корм".

Про відплатний характер договору свідчать також умови пунктів 1.3, 2.2 і 3.1 договору.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд-ІСТ" та приватне підприємство "Стелсі" уклали консенсуальний договір, предметом якого є фінансування одного учасника іншим у рахунок передання грошової вимоги до третьої особи.

У даному випадку відплатність договору має вирішальне значення як ознака визначення виду договірного правовідношення, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

За змістом частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) розглядаються як кредитна операція.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою (підпункт 11 пункту 1 статті 4 Закону).

Статтею 1079 Цивільного кодексу України обмежене коло осіб, які можуть бути факторами за договором.

За таких обставин слід визнати, що доводи позову щодо суб'єктного складу учасників договору факторингу господарськими судами розглянуті не були.

Неправильне застосування господарськими судами статей 1077 і 1079 Цивільного кодексу України зумовлює скасування рішень господарських судів у даній справі та її передачу на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корм" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 червня 2011 року у справі N 31/334-10 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

 

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Судді:

І. М. Васищак

 

Г.П. Коробенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали