ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 26 жовтня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Онопенка В. В., Лященко Н. П., Жайворонок Т. Є., Гуменюка В. І., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Акцепт-Інвест", про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2010 року та рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2009 року, встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій N К 10, укладеного 10 квітня 2006 року. Відповідно до цього договору ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_8 через третю особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Акцепт-Інвест" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Акцепт-Інвест") - прості іменні акції закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Естрін" (далі - ЗАТ "Страхова компанія "Естрін") у кількості 333 штуки номінальною вартістю однієї акції 7500 гривень, номінальною вартістю пакета акцій 2497500 гривень.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_6 посилалася на те, що зазначені акції є її спільною сумісною власністю з відповідачем ОСОБА_7, а він відчужив акції без її згоди, чим порушив її право власності. Позивач просила визнати недійсним указаний договір купівлі-продажу цінних паперів, застосувавши до нього наслідки недійсності правочину.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів N К 10, укладений 10 квітня 2006 року між ТОВ "Інвестиційна компанія "Акцепт-Інвест" як повіреним ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 простий вексель N 30017511805 номіналом 2497500 гривень від 16 травня 2006 року з датою погашення 16 травня 2016 року. Зобов'язано ОСОБА_8 повернути ОСОБА_7 прості іменні акції ЗАТ "Страхова компанія "Естрін" у кількості 333 штуки, номінальною вартістю пакета акцій 2497500 гривень, шляхом здійснення переказу з рахунку в цінних паперах N 003364 зберігача цінних паперів відкритого акціонерного товариства "СЕБ Банк" на рахунок у цінних паперах N 003330 зберігача цінних паперів відкритого акціонерного товариства "СЕБ Банк". Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати в рівних частинах.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2010 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2009 року змінено в частині вирішення позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину: зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 2497500 гривень (два мільйони чотириста дев'яносто сім тисяч п'ятсот гривень); у решті - рішення суду залишено без змін.

У серпні 2010 року ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та застосування до спірних правовідносин закону, який не поширюється на ці правовідносини.

Відповідно до абз. 1 п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цимЗаконом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Судом першої інстанції було визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів N К 10, укладений 10 квітня 2006 року, за яким ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_8 через третю особу - ТОВ "Інвестиційна компанія "Акцепт-Інвест" - прості іменні акції ЗАТ "Страхова компанія "Естрін" у кількості 333 штуки, номінальною вартістю пакета акцій 2497500 гривень, а ОСОБА_8 за посередництва ТОВ "Інвестиційна компанія "Акцепт-Інвест" передав ОСОБА_7 на вказану суму договору простий вексель N 30017511805 номіналом 2497500 гривень від 16 травня 2006 року з датою погашення 16 травня 2016 року.

При цьому суд виходив із того, що ЗАТ "Страхова компанія "Естрін" заснована ОСОБА_7 у 2005 році, тобто в період шлюбу з ОСОБА_6, який зареєстровано 4 грудня 2002 року, тому прості іменні акції ЗАТ "Страхова компанія "Естрін" у кількості 333 штуки є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Підставою визнання судом першої інстанції недійсним правочину вказано відсутність письмової згоди ОСОБА_6 на укладення ОСОБА_7 10 квітня 2006 року договору купівлі-продажу цінних паперів - 333 штук простих іменних акцій ЗАТ "Страхова компанія "Естрін".

Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи й зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суди не звернули уваги на вказані вище ст. 215 ЦК України, ст. 65 СК України, положення ч. 4 ст. 24 Закону України "Про акціонерні товариства", ч. 5 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", роз'яснення п. п. 7 та 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п. п. 26 та 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" і не з'ясували обставин справи за змістом цих положень.

Так, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не з'ясував: чи потребував договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, обов'язкового нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації; чи для його укладення достатнім було дотримання письмової форми договору; чи є спірні акції цінним майном у розумінні ст. 65 СК України; за чиї кошти придбані спірні акції (за спільні кошти подружжя чи за кошти ОСОБА_7).

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 194 ЦК України та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує, зокрема, майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства. Визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа іншим особам, у тому числі й право на їх відчуження.

Акція є неподільною, тому власник акцій набуває повний комплекс корпоративних прав та обов'язків. Указані права та обов'язки належать лише тому з подружжя, який є власником цінних паперів, і в разі поділу майна подружжя вартість акцій повинна бути включена до вартості майна подружжя, яке підлягає поділу.

За таких обставин суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а апеляційний суд -ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірили доводів ОСОБА_7 щодо відсутності підстав для визнання спірної угоди недійсною.

Ураховуючи те, що судами під час розгляду справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, ухвалені судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 22 липня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. В. Онопенко

 

Н. П. Лященко

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. І. Гуменюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали