ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.10.2011 р.

Справа N 5015/660/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Стратієнко Л. В., судді Бондаря С. В., судді Кондратової І. Д. (за участю представників сторін: від позивача - не з'явились; від відповідача - не з'явились), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІОР" на рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. у справі N 5015/660/11 господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІОР" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТІОР" (надалі - ТОВ "АНТІОР") звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - СПД ОСОБА_1) про визнання недійсним договору N 1/5 оренди нерухомого майна від 05.03.2008 року, укладеного між сторонами, а також застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання СПД ОСОБА_1 відшкодувати витрати, понесені ТОВ "АНТІОР" за проведений поточний ремонт покрівлі об'єкта оренди, в сумі 63575,00 грн. та 23459,27 грн. - інфляційні.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.04.2011 р. (суддя Пазичев В. М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. (колегія суддів у складі: Мурська Х. В. - головуючий суддя, судді - Гнатюк Г. М., Якімець Г. Г.) позов задоволено частково, визнано недійсним договір N 1/5 оренди нерухомого майна від 05.03.2008 року, укладений між СПД ОСОБА_1 та ТОВ "АНТІОР" на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В решті частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "АНТІОР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат, понесених ТОВ "АНТІОР" за проведений поточний ремонт покрівлі об'єкта оренди, в сумі 63575,00 грн. та 23459,27 грн. - інфляційних, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування та порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.03.2008 р. між сторонами у справі було укладено договір N 1/5 оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено наявності у нього права власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Документів щодо її майнових прав на зазначене приміщення відповідачем також не подано. При цьому, згідно відповіді Комунального підприємства "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" N 3560 від 19.11.2010 р. на адвокатський запит ОСОБА_2, зроблений в інтересах ТОВ "АНТІОР", об'єкт оренди по договору N 1/5 не належить орендодавцю, а право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький Тарний комбінат", Спільним підприємством "Дрогобицький Тарний комбінат", Товариством з обмеженою відповідальністю "Металоімпекс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дані про реєстрацію права власності в Єдиному реєстрі прав власності нерухомого майна за вказаною адресою за ОСОБА_1 відсутні.

З огляду на те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він відповідно до ст. 761 ЦК України є власником або уповноваженим на укладання договору оренди нерухомого майна, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що відповідач, як орендодавець, не мав право укладати оскаржуваний договір оренди, а тому відповідно ст. 203, 215 ЦК України даний договір визнаний судом недійсним, як такий, що вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Колегія суддів враховує, що судові рішення в частині визнання недійсним договору N 1/5 оренди нерухомого майна від 05.03.2008 р. не оскаржуються жодною із сторін, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції, та підлягають залишенню без змін.

Судами також було встановлено, що позивач за власний рахунок здійснив ремонт даху будинку за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 63575,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи договором підряду від 11.03.2008 р., актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. та виписками з банку про перевід коштів на рахунок підрядника.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат, понесених ТОВ "АНТІОР" за проведений поточний ремонт покрівлі об'єкта оренди, в сумі 63575,00 грн. та 23459,27 грн. - інфляційних судами двох інстанцій відмовлено з посиланням на те, що позивач не подав належних та допустимих доказів того, що він відповідно до умов договору повідомив відповідача про необхідність здійснення ремонту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а також погодив проведення ремонту з відповідачем.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом.

Правові наслідки недійсності правочину врегульовані статтею 216 ЦК України. Наведеною нормою встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (п. 1 ст. 216 ЦК України). Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (п. 2 ст. 216 ЦК України).

Отже, нормою ст. 216 ЦК України встановлені дві групи наслідків недійсності правочину, а саме: основні - це двостороння реституція та додаткові - відшкодування збитків та моральної шкоди, при цьому, обов'язок відшкодування збитків передбачається виключно при встановленні обставин порушення цивільних прав і вини сторони, яка здійснила дії, внаслідок яких сталися події, що визначені цивільним законодавством як порушення і збитки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п. 8.1.4 договору орендар має право здійснювати переобладнання, реконструкцію, технічне переозброєння, а також інші покращення об'єкта оренди для ведення нормальної господарської діяльності у відповідності з вимогами ДБН України, з дозволу орендодавця та при наявності погодження органів місцевої влади.

Положеннями ч. 3 ст. 773, ч. 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що обов'язковою передумовою зміни (поліпшення) речі, переданої в найм, є наявність на це згоди наймодавця, і лише наявність такої згоди надає право наймачеві на відшкодування вартості необхідних витрат на поліпшення речі (ч. 3 ст. 778 ЦК України).

При цьому, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (ч. 5 ст. 778 ЦК України).

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не доведено, що такі поліпшення здійснені за згодою відповідача.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність та безпідставність позовних вимог в частині відшкодування вартості здійсненого ремонту та інфляційних колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Доводи скаржника на необхідність здійснення реституції як на підставу для стягнення з відповідача витрат, понесених ТОВ "АНТІОР" за проведений поточний ремонт покрівлі об'єкта оренди, колегією суддів відхиляються, оскільки суперечить як змісту договору, за яким відповідач не отримував від позивача кошти в заявленій сумі, так і правовому змісту поняття "двостороння реституція" (повернення сторін правочину у первісний стан, в якому вони перебували до його вчинення).

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає, що суди дали належну оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для відшкодування вартості понесених позивачем витрат на ремонт приміщення, а тому оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, як таку, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТІОР" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 08.04.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. у справі N 5015/660/11 - без змін.

 

Головуючий, суддя

Л. В. Стратієнко

Суддя

С. В. Бондар

Суддя

І. Д. Кондратова

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали