ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.09.2010 р.

N 53/86-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Разводової С. С. (доповідач), суддів - Плюшко І. А., Бернацької Ж. О., розглянувши касаційну скаргу ТОВ "АПК "Веста" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 р. у справі N 53/86-09 за позовом ВАТ "Волноваський КХП" до ТОВ "АПК "Веста", ТОВ "Капітал Агро ТПК" про визнання недійсним договору (за участю представників сторін: від позивача - не з'явилися, від відповідача - Барішевського О. В., дов.), встановив:

В квітні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Волноваський комбінат хлібопродуктів" звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою, в якому просив визнати недійсним (фіктивним) договір поруки від 30.09.2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" та товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Arpo ТПК".

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2009 року у справі N 53/86-09 (суддя Прохоров С. А.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки б/н від 30.09.2008 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" та товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Arpo ТПК".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 року у справі N 53/86-09 (судді Погребняк В. Я., Афанасьєв В. В., Шевель О. В.) рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "АПК"Веста" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 р. по справі N 53/86-09 та рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Волноваський комбінат хлібопродуктів" (Покупець) було укладено договір поставки N 0206/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити пшеницю 6 класу врожаю 2007 р. в кількості 4000,00 тон +/- 10 % в розрізі: червень 2008 р. - 2000,00 тон, липень 2008 р. - 2000,00 тон на умовах, передбачених даним договором.

В подальшому 26.08.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія"уступило товариству з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" право вимоги до відкритого акціонерного товариства "Волноваський комбінат хлібопродуктів", про що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) N 2(0206/1).

Також між TOB "АПК "Веста" та ТОВ "Капітал Arpo ТПК"був укладений договір поруки від 30.09.2008 р., згідно умов якого ТОВ "Капітал Arpo ТПК" (поручитель) взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ТОВ "АПК "Веста" (кредитор) за виконання ВАТ "Волноваський КХП" (боржник) зобов'язань за договором поставки N 0206/1 від 02.06.2008 р.

Звернувшись до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання недійсним (фіктивним) договір поруки від 30.09.2008 року, позивач посилався на те, що дізнався про існування вказаного договору поруки, відповідно до умов якого ТОВ "Капітал АГРО ТПК"прийняло на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ТОВ "АПК "Веста"за виконання позивачем зобов'язань за договором поставки N 0206/1 від 02.06.2008 р., тільки при зверненні ТОВ "АПК "Веста"до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ВАТ "Волноваський комбінат хлібопродуктів"та ТОВ "Капітал Arpo ТПК" 661120,26 грн. Крім цього, на думку позивача, враховуючи положення ч. 1 ст. 557 ЦК України договір поруки, за яким інша особа бере на зобов'язання перед кредитором щодо виконання умов договору та сплати коштів позивачем, не може бути укладеним без повідомлення про це боржника, а тому в даному випадку договір поруки слід вважати фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Як вказав суд апеляційної інстанції, тягар пошуку поручителя покладається на боржника. Боржник при знайденні поручителя отримує від нього згоду на те, він поручився за нього перед кредитором. При цьому боржник не стає стороною в договорі поруки, який укладається між кредитором боржника та поручителем. Таким чином, договір поруки не може укладатися без відома боржника.

У разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є видом забезпечення зобов'язання, по якому поручитель відповідає перед кредитором парно з боржником. Тобто, порука є добровільною згодою поручителя з виконання зобов'язань боржника по погашенню боргу іншої особи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при укладенні договору поруки відповідно до цілей, покладених на нього згідно з законодавством, - забезпечення зобов'язання, боржник не тільки не може не знати про забезпечення його зобов'язання іншою особою, а сам ініціює вказане питання, оскільки зацікавлений в наданні кредитору додаткових гарантій виконання зобов'язання.

Крім цього, поручитель - ТОВ "Капітал Arpo ТПК" не надало докладних пояснень щодо обставин укладання договору поруки від 30.09.2008 року, а також доказів спрямованості договору поруки на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (фінансова можливість виконати зобов'язання замість боржника, документи, що підтверджують фінансово-економічний стан підприємства на час укладання договору поруки).

Суди попередніх інстанцій встановили, що кредитор після закінчення строку виконання зобов'язання боржником навіть не намагався звернутися за стягненням боргу з поручителя, а відразу звернувся до суду з вимогою до боржника без з'ясування можливості поручителя щодо погашення боргу.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивний правочин визнається недійсним внаслідок того, що він не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, вказаних в ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги: факт повідомлення боржником господарському суду про те, що він не ініціював перед ТОВ "Капітал Arpo ТПК"питання про укладення договору поруки, не звертався з будь-якими пропозиціями з цього приводу і взагалі не про те, що виконання ним зобов'язань за договором N 0206/1 від 02.06.2008 року, укладеного з ТОВ ПК "Надія", яким-небудь способом забезпечується іншими особами; те, що сторони за договором поруки не поінформували боржника про укладення цього договору в якості забезпечення виконання його зобов'язань; те, що кредитор після закінчення строку виконання зобов'язання боржником не звертався за стягненням боргу з поручителя, а звернувся до суду відразу з вимогою до боржника без з'ясування можливості поручителя щодо погашення боргу; те, що 2-й відповідач не надав суду жодних пояснень щодо обставин укладання договору поруки від 30.09.2008 року та доказів спрямованості договору поруки на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (фінансова можливість виконати зобов'язання замість боржника документи, що підтверджують фінансово-економічний стан підприємства на час укладання договору поруки), дійшов обґрунтованого висновку, що наведене свідчить про фіктивність договору поруки і його укладення з іншою метою, ніж передбачено законодавством.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення, визначив поруку як фінансову послугу, проте суд попередньої інстанції правомірно не погодився з таким твердженням.

Відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" порука віднесена до фінансових послуг, але згідно ст. 558 ЦК України порука не завжди є оплатною, поручитель тільки має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. У разі оплатності поруки вона набуває ознак фінансової послуги згідно з п. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".

При укладенні договору поруки від 30.09.2008 р. сторони не переслідували мети задовольнити інтереси третіх осіб, отримати прибуток або зберегти реальну вартість фінансових активів, тому вважати операції за даним договором фінансовою послугою не можна.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про визнання недійсним договору поруки б/н від 30.09.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста"та товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Arpo ТПК".

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки останні протирічать нормам процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що боржник ВАТ "Волноваський КХП" не знав про існування договору поруки від 30.09.2008 р., відповідно до умов якого ТОВ "Капітал Агро ТПК" прийняло на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ТОВ "АПК "Веста" за виконання позивачем зобов'язань за договором поставки N 0206/1 від 02.06.2008 р.

Проте, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством України не передбачено обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки попередити боржника про укладення вказаного договору стосовно зобов'язань поручителя відповідати солідарно за зобов'язаннями боржника. Договір поруки за своєю природою є додатковою фінансовою підтримкою для боржника, оскільки по зобов'язаннях останнього відповідає ще й поручитель.

Тобто, порука стосується в першу чергу прав та обов'язків кредитора та поручителя, на права та обов'язки боржника вона впливає побічно, оскільки зобов'язання та права останнього в цьому випадку ані встановлюються, ані припиняються, ані змінюються. Тільки в разі виконання зобов'язання, передбаченого порукою, з боку поручителя, до останнього відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України переходять всі права кредитора у цьому зобов'язання та він має право регресної вимоги до боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про помилковість посилання попередніх судів в оскаржуваних рішеннях на норми Цивільного кодексу України, якими передбачено підстави визнання договорів недійсними, оскільки попередження боржника про укладення договору поруки не є суттєвою умовою для даного виду договорів.

Крім того, судова колегія підтримує висновок заявника касаційної скарги про те, що оскільки відповідно до договору поруки від 30.09.2008 р. ТОВ "Капітал Агро ТПК" солідарно відповідає за зобов'язаннями ВАТ "Волноваський КХП" відповідач має право на підставі вказаної вище правової норми звернутись одночасно з позовом до двох відповідачів та обрати господарський суд за місцезнаходженням одного з них, у відповідності до ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи вищезазначені обставини мають знайти належну оцінку та господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідност. ст. 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу ТОВ "АПК "Веста" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 р. по справі N 53/86-09 та рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009 року скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

С. С. Разводова

Судді:

І. А. Плюшко

 

Ж. О. Бернацька

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали