ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23.11.2017 р.

Справа N 910/2570/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Корсака В. А., суддів: Грека Б. М., Палія В. В., розглянувши касаційну скаргу Асоціації "Дім авторів музики в Україні" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі N 910/2570/17 Господарського суду міста Києва за позовом Асоціації "Дім авторів музики в Україні" до: 1. Громадської організації "Автор", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карібіан клуб" про визнання недійсним договору N ОК-03/16 від 10.08.2016, в судовому засіданні взяли участь представники: позивача - не з'явився, відповідача-1 - С. Р. В., відповідача-2 - не з'явився, встановив:

У лютому 2017 року Асоціація "Дім авторів музики в Україні" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації "Автор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Карібіан клуб", в якій просила суд визнати недійсним договір від 10.08.2016 N ОК-03/16 про виплату авторської винагороди за використання творів, виражених в звуковій формі, незалежно від країни їх походження.

Позов обґрунтовано невідповідністю умов договору вимогам діючого законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 (суддя Марченко О. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 (у складі головуючого Остапенка О. М., суддів: Сотнікова С. В., Смірнової Л. Г.) у справі N 910/2570/17 у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Асоціація "Дім авторів музики в Україні" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Громадська організація "Автор" заперечує проти доводів скаржника і просить суд в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Карібіан клуб" заперечує проти доводів скаржника і просить суд в задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що Асоціація "Дім авторів музики в Україні" є організацією колективного управління авторськими правами на музичні твори з текстом та без тексту відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління N 7/2005 від 21.06.2005 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки.

27.04.2005 між Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (видавництвом) укладено Договір N 6/05МП, за умовами якого видавництво передає Асоціації "Дім авторів музики в Україні" права на збір видавничої частки (роялті) за користування творами з каталогу видавництва без прав власності, володіння, відчуження, або іншого розпорядження цими творами, а саме користування такими способами: імпорт та/або відтворення та опублікування записаних на фонограмі або відеограмі творів; публічне виконання творів; публічне сповіщення творів; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення (пункт 2.1 Договору N 6/05МП).

Пунктом 2.2 Договору N 6/05МП передбачено, що видавництво надає Асоціації "Дім авторів музики в Україні" право дозволяти (видавати дозволи) третім особам (користувачам) на використання творів згідно з пунктом 2.1 Договору N 6/05МП на території України, а також збирати і виплачувати видавничу частку (роялті), що належить за такими дозволами видавництву.

01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (ліцензіатом) і ОСОБА_5 (ліцензіаром) укладено договір N АВ-1/141, за умовами якого ліцензіар передає ліцензіату належні ліцензіару виключні майнові авторські права на твори, зазначені в додатках до Договору N АВ-1/141, що означає право ліцензіата в межах території України на свій розсуд здійснювати або дозволяти здійснювати або забороняти щодо творів такі дії, зокрема, публічно виконувати твір (право на публічне виконання) (пункт 2.1 Договору N АВ-1/141).

11.05.2016 між Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" укладено додаток N 11-05-16 до Договору N 6/05МП, згідно з яким ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" передало в управління Асоціації на строк дії Договору N 6/05МП двадцять музичних творів ОСОБА_6.

10.08.2016 між Громадською організацію "Автор" (організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карібіан клуб" (користувачем) було укладено договір від 10.08.2016 N ОК-03/16 про виплату авторської винагороди за використання творів, виражених в звуковій формі, незалежно від країни їх походження.

Асоціація "Дім авторів музики в Україні", як особа, що наділена правами на збір винагороди (роялті) за користування творами ОСОБА_6, які вона набула на підставі договору N АВ-1/141 і додатка від 11.05.2016 N 11-05-16, укладеного з ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" звернулась до суду за захистом свого порушеного права, подавши позов про визнання недійсним договору від 10.08.2016 N ОК-03/16, укладеного між відповідачами.

Позов обґрунтовано тим, що: на території України власником 100 % майнових авторських прав на твори ОСОБА_6, що були використані під час проведення тематичного концерту співачки ОСОБА_7 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", є ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг", яке 11.05.2016 передало майнові авторські права на твори ОСОБА_6 у колективне управління позивача; 29.07.2016 позивач надіслав відповідачу-2, який є організатором вказаного концерту, лист N 13/2016, яким повідомив Товариство про те, що твори ОСОБА_6 перебувають на території України у колективному управлінні позивача і що з приводу отримання дозволу на використання цих творів необхідно звертатись виключно до позивача; однак, Товариство 10.08.2016 уклало з Організацією (відповідач-1) Договір N ОК-03/16, згідно з яким Організація надала Товариству дозвіл на використання творів під час концерту, а Товариство сплатило Організації за цей дозвіл відповідну авторську винагороду (роялті); оскільки укладання спірного договору, предметом якого є надання дозволу на використання творів ОСОБА_6 під час проведення концерту, було вчинено відповідачами всупереч приписам чинного законодавства України, відповідний Договір N ОК-03/16 має бути визнаний недійсним.

Відповідачі проти позову заперечили, пославшись, серед іншого, на те, що метою та предметом спірного договору є договірне врегулювання умов дотримання прав (а не надання прав як стверджує позивач) на одержання авторської винагороди авторів творів, що використовуються. Діюче законодавство дозволяє будь-якій організації колективного управління авторськими правами на музичні твори збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Окрім того, договір на який посилається позивач, як на доказ передачі виключних майнових прав (N АВ-1/141 від 01.01.2014) укладений не з автором музичних творів, а з іншою особою, що не відповідає вимогам ст. 1107 ЦК України.

Таким чином, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору від 10.08.2016 N ОК-03/16 про виплату авторської винагороди за використання творів, виражених в звуковій формі, незалежно від країни їх походження, укладеного між відповідачами.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, колегія вважає достатньо обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441 ЦК України та статей 7, 15 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права; право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам).

Згідно зі статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

За приписом статті 445 ЦК України автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Згідно з частиною п'ятою статті 32 Закону право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

У частині другій статті 33 Закону зазначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передане право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Використання твору без дозволу та без сплати авторської винагороди є порушенням майнових авторських прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону.

У свою чергу, стосовно повноважень організацій колективного управління з надання дозволів на використання об'єктів авторського права (зокрема, музичних творів) необхідно враховувати таке.

Статтею 45 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 цього Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Разом з тим, за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п'ятою і шостою статті 48 Закону встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

За приписами пункту "в" частини першої статті 49 цього Закону до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Тим самим, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

При цьому саме такий підхід, з одного боку, забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди), а, з іншого - дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, статей 32, 33 Закону визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання музичних творів без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління Організації (з дозволів на використання, які нею надаються) у матеріалах справи відсутні.

У своєму позові позивач послався на те, що згідно із звітом ТОВ "Карібіан клуб" від 12.08.2016 Організацією було надано Товариству права на публічне виконання виключно музичних творів ОСОБА_6.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов Договору N ОК-03/16 ТОВ "Карібіан клуб" було надано права на використання необмеженої кількості музичних творів, в той час як конкретного переліку творів, які можуть використовуватись ТОВ "Карібіан клуб", сторонами Договору N ОК-03/16 визначено не було.

В свою чергу, звіт від 12.08.2016, складений ТОВ "Карібіан клуб" на виконання умов пункту 6.1 Договору N ОК-03/16, не може розцінюватись як виключний перелік творів, які може використовувати ТОВ "Карібіан клуб", про що вірно зазначили суди в своїх рішеннях.

Так, за приписом частини другої статті 49 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 23.08.2016 N 14/2016 позивач звернувся до Організації з проханням надати йому документи щодо сплати Організацією авторської винагороди (роялті) за використання творів ОСОБА_6 на користь позивача як організації, яка здійснює колективне управління майновими авторськими правами ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" (а. с. 52).

В свою чергу, Організація листом від 21.09.2016 N 21/09/16 повідомила позивача, що готова перерахувати авторську винагороду позивачу, якому автор доручив отримання даної винагороди, а листом від 03.10.2016 N 31/10/16 Організація надіслала позивачу звіт Товариства від 12.08.2016, та просила Агентство надати підтверджуючі документи, за якими позивач має право отримувати саме авторську винагороду за використання вказаних у звіті творів (а. с. 54 - 55).

Позивач жодної відповіді на вказані листи Організації не надав. Відповідних доказів суду не надано.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що організація колективного управління має право укласти з суб'єктом господарювання, як співорганізатором концерту, договір про використання необмеженої кількості музичних творів та сплати авторської винагороди (роялті), які не перебувають в управлінні організації, але не вилучені з дозволів на використання.

Колегія вважає, що попередні судові інстанції правомірно відмовили в задоволенні позову про визнання договору недійсним.

Посилання скаржника на те, що предметом спірного договору є надання дозволу на використання творів ОСОБА_6 під час проведення концерту колегія не може визнати обґрунтованим, оскільки відповідно до п. 2.1 спірного договору його метою (предметом) є договірне врегулювання умов дотримання прав на одержання авторської винагороди авторів творів, що використовуються, а не надання прав, як помилково стверджує скаржник.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку скаржника, у зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі N 910/2570/17 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

В. А. Корсак

Судді:

Б. М. Грек

 

В. В. Палій




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали